Аня збирається йти до мами на пироги, сьогодні неділя і їхній день. Вона давно вже перестала їй докоряти тим вчинком, просто тішиться тому, що є зараз.

Аня ще пам’ятає, як вони жили всі втрьох: мама, тато і вона. Це був чудовий час. Але потім тато пропав з її життя і мама нервово смикала її за руку. Коли вона бачила тата на вулиці і хотіла підбігти до нього.

– Він нам більше не родина, – зло казала вона і тягнула її додому.

Пізніше, коли вона підросла, то зрозуміла, що тато пішов до іншої жінки і тепер у нього є син. Аня ще прибігала до бабусі Нюри і та радо леліяла свою онучку, але мама й від неї забирала її:

– Вона нам більше не бабуся.

Вони жили тепер втрьох: вона, бабуся Юля і мама.

Бабуся Юля плакала. А мама ніколи не плакала, тільки міцно стискала губи, коли бачила ту іншу жінку з коляскою.

Здається їй було 10, коли мама знайшла дядька Славка, він був милим і писав з нею уроки, приносив цукерки та морозиво. Але потім щось сталося і він не захотів аби вона жила з ними у їній квартирі. Виявилося, що у мами буде ще дитинка, а вона, Анна. Буде жити з бабусею:

– Мамо, я тобі більше не родина?, – питала вона маму. Коли та приходила щодня її провідати.

Тоді мама плакала, а бабуся її заспокоювала:

– Світлано, хоч у однієї дитини буде нормальний тато, а ми з Анею справимося.

Вітчим більше не пускав її бавитися з братиком, але в очі їй нічого не казав. Він потім все казав мамі, а вона приходила з червоними очима і довго-довго її обіймала.

Якось Аня прочитала книжку про шпіонив і сказала мамі:

– А давай ми будемо так само робити, щоб він інколи не здогадався?

Відтоді вона могла приходити, коли вітчима не було, добре, що він працював позмінно і графік був передбачуваним. Вона могла досхочу бути поруч з мамою, допомагати їй на кухні та бавитися з братиком.

Сьогодні у них пироги. Мама замісила тісто і вже зварила начинку, вони сядуть ліпити і вона розкаже, що познайомилася з чудовим хлопцем, який хоче створити з нею сім’ю.

Мама обійняла її і сказала:

– Це найкращий наш день – у тебе буде своя родина і ти пробачиш може й мене.

Вони обнялися. Аня вірила, що так буде, що вона зможе її пробачити, може тоді, колу у неї буде своя донечка.

Фото Ярослава Романюка