Киянин Юрій Синельник раптово став безхатьком – чоловіка викpали та примусили підписати документи, за якими декілька разів перепродували його квартиру.
Через якийсь час його відпустили, але виявилося, що йти йому нема куди. Ця історія почалася в 2015 році! Коли чоловік звернувся до відділу поліції в деснянському районі, то там порушили справу про викpадення, але не хотіли, за словами чоловіка, розслідувати справу щодо «квартирної мафії».
Минуло 7 років.
Завдяки роботі юристів “Української Гельсінської спілки з прав людини”, Дарницький районний суд Києва визнав недійсним нотаріально завірену довіреність та договір купівлі-продажу 2-кімнатної квартири 62-річного Юрія Синельника. Проте про покарання винних не йдеться.
“За результатами судового розгляду справи лише у 2022 році вдалося довести вимоги позивача та підтвердити доказами обставини, викладені у позові. Ця справа відображає те, що іноді захищати права людей доводиться буквально протягом декількох років. Рішення Дарницького суду є першою цеглиною в процесі повернення квартири законному власнику”, – пояснює адвокат, правозахисник Сергій Мовчан, який був автором позовної заяви до суду у 2018 році.
Адвокат Юрія Синельникова Сергій Левицький говорить, що таке затягування є неприпустимим в цивілізованих країнах.
“Оперативно виявити і припинити практику кожного “чорного нотаріуса” – прямий обов’язок Держави, як і здійснити справедливе відшкодування жеpтві порушення. Людину шість місяців тримають в лiсі на лaнцюгу, за цей час нотаріуси переписують її майно на злoчинців, а жеpтві в поліції радять звертатися до суду з позовом, бо у неї, бачте, цивільно-правові відносини невідомо з ким. Наша правоохоронна система важко хвоpа. І з війною, ясно, навряд чи варто очікувати змін на краще”, – говорить адвокат.
Юрій все ще не може повернутися в свою квартиру і продовжує жити, як і всі ці роки, на вулиці та у знайомих. Хоч він і є власником квартири, мусить чекати остаточного судового рішення в національних судах.
Фото: колаж зі світлин helsinki.org.ua.
10/12/2022
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину