Я не хотіла ставати між татом і мамою, кожен з них був мені дорогий і я думала, що все у них владнається, як після першого разу. Варто тільки не пхатися туди. Маму я любила, але я її практично не бачила, а тато мене ростив, як свою улюблену донечку.

Я спочатку не розуміла, чому так все відбувається. Мені хотілося аби мене в школу збирала мама, а не тато, бо він не вмів мене розчісувати і заплітати. У мене були довгі коси, які мама завжди заплітала у вигадливі коси, а тут другий клас і мама поїхала за кордон на заробітки, а тато залишився вдома.

Він пару разів пробував плести мені хвостики, а потім, коли я в чергове прийшла зі школи зі сльозами на очах, бо діти казали, що у мене на голові гніздо, то він взяв і коси обстриг. Так стало простіше для всіх і мені навіть сподобалося таке аж надто коротке каре.

Він вчив мене готувати, ловити рибу і дозволяв гратися допізна на вулиці, не переживав за оцінки і казав, що головне аби я була здорова. Як згадаю, як мама мені сторінки з зошита виривала, щоб я переписувала наново, то з татом все було набагато простіше.

Звичайно, що я сумувала за мамою, але вона мені казала, що ще трохи і вона приїде.

– Донечко, ми вже звели хату, треба ще всередині все зробити і тоді я приїду.

Вона старалася приїжджати на великі свята, але тоді вона більше з татом сперечалася за ремонт, ніж проводила час зі мною.

Мамі не подобалося, що тато задумав ще сауну, купив машину.

– Я там так тяжко працюю аби ти парився тут з іншими?

– А що ти хочеш? Я жива людина!

Тоді я деякий час жила з мамою в бабусі в іншому селі. Мама казала, що переведе мене в іншу школу і все у нас буде добре. Але бабуся не давала мамі спокою, що вона п’ять років по закордонах, а лишилася без нічого.

– Ти побудувалася на його землі, а тепер до мене? Йди і забери своє!

Не знаю, як там далі все між ними було, але через кілька місяців я знову переїхала до свого будинку і мама знову поїхала за кордон.

Вона мені оплатила навчання, купила мені квартиру і вже планувала вернутися, як тато знайшов собі іншу жінку, набагато від нього молодшу. Мама тут же приїхала, а він їй і каже:

– Ти мені не дружина вже роки і по паперах так само чи ти забула. Що ми розлучилися, але назад не розписувалися.

– Але ж ми вінчані!, – вихопилося в мами.

– То й що? ми з Наталею розписалися і вона господиня в моєму домі.

– Твоєму?

– Так. Моя земля і мій дім.

– А те, що я будувала його? То як?

– Я тебе не просив, ти сама добровільно віддавала мені гроші, що я мав не приймати?

І ось так вийшло, що ми з мамою тепер немаємо дому, бо там нова господиня, яка чекає від батька дитину.

Мама вимагає аби я стала на її сторону, щоб впустила її жити до себе в квартиру, але я не можу, адже почала зустрічатися з хлопцем і у нас все серйозно.

– Мамо, між вами все владнається, як це було колись. Я хочу спокійно жити далі, хочу сімʼю і дітей. чому ви мене ввесь час втягуєте в свої суперечки?

Вона зі мною не говорить, а тато мені прямо сказав, що запише хату на нову дитину, бо у мене є квартира. Та мені й не треба хати, але ж я в ній виросла, то хіба не можна якось все мирно владнати?

Я вважаю, що батьки не мають втягувати дітей в свої суперечки, хай мені й двадцять вісім, але я не маю між ними вибирати. Хіба не так?

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота