Максим сидів за барною стійкою та сумував. Майже щоп’ятниці чоловік приходив сюди і проводив тут вечір після роботи. Зазвичай з ним був хтось із колег, але сьогодні всі виявилися чимось зайняті. У когось була дружина, у когось дівчина. А він все ніяк не міг познайомитись з кимось, з ким йому було б добре. Так, саме добре. А більше нічого й не треба!

— Можна мені повторити? – попросив він бармена.

Той мовчки наповнив його келих і простяг. Чоловік сьорбнув і почав оглядати відвідувачів. В основному за столиками сиділи компанії, рідше пари. За барною стійкою, з іншого боку, сиділа дівчина. Максим спостерігав за нею вже півгодини, дівчина так само, як і він була одна. Це була миловидна блондинка з темно-русявими пасмами. Вона була в джинсах і вільному худі, зараз так багато хто ходить. Молодик дуже хотів підійти до неї, але боялася. Він завжди картав себе за свій боязкий характер, можливо, тому він і був і досі один. Але нічого не міг з цим вдіяти.

Поки він сидів роздивлявся дівчину і в мріях вже зустрічався з нею. Та раптом підвелася з місця і попрямувала в його бік. Вона рішуче підійшла до Максима, поставила свій келих і сіла поруч із чоловіком на сусідній стілець.

— Юначе, можна з вами познайомитись! — сказала вона і чарівно посміхнулася.

Максим, трохи ошелешений, відповів:

— Та певно можна.

— Мене звати Вікторія, а вас?

— Мене Максим, — відповів він.

Ще жодного разу дівчата не знайомилися з ним самі, та ще й такі симпатичні. Та він і сам півгодини збирався з духом, щоб підійти, але вона його випередила.

— А чому ти один? — Запитала Віка, переходячи на ти, — де твоя дівчина чи друзі?

— Немає в мене дівчини, — буркнув юнак, — а друзі зайняті, от і сиджу один.

— А ти чому одна?

— Я нещодавно розлучилася зі своїм хлопцем, він намагався командувати мною і вважав, що я маю для нього готувати, прати і прибирати, а я за поділ домашньої праці. Адже я не домогосподарка, у мене чудова робота, я заробляла більше за нього. Ось ти Максиме, як вважаєш, всі хатні справи має виконувати лише жінка?

Максим не знав, що й відповісти він жив сам і все робив сам. Постійної дівчини, з якою вони жили б разом, у нього ще не було. Але якщо подумати, коли і чоловік і жінка цілий день працюють, то ввечері вони могли б робити все разом. Його батько завжди у всьому допомагав матері.

— Ні, мабуть, вони повинні все робити разом, допомагаючи один одному у всьому, — відповів він, знизуючи плечима.

— І-і-і, це правильна відповідь, — відповіла Вікторія.

Цілий вечір вони весело пробалакали, навіть трохи потанцювали. А потім дівчина зібралася йти додому.

— Давай, я проведу тебе, ти далеко живеш?

— Ні, не далеко, але пішки я не піду, зараз викличу собі таксі, — відповіла дівчина, — можемо і тебе додому підкинути, — запропонувала вона.

— Це вже виходить, ніби ти мене проводжаєш, а не я тебе, — сказав Максим.

— Нічого страшного, мені так зручніше.

Вони роз’їхалися, а на прощання обмінялися номерами телефонів.

Вранці, ледве прокинувшись, Максим хотів зателефонувати Вікторії, однак вирішив трохи почекати, щоб так одразу не нав’язуватися. Дівчина знову зробила перший крок, вона зателефонувала раніше і покликала хлопця в кіно. Так вони почали зустрічатися. А за кілька тижнів Вікторія переселилася до Максима, вона вважала якщо люди подобаються один одному, то навіщо тягнути, а хлопець не заперечував. Взагалі Вікторія любила все тримати під контролем, приймала більшість рішень сама. На вигляд дівчина була струнка і тендітна, а за характером дуже наполеглива і тверда.

Максим перестав ходити у бар по п’ятницях. Віка не хотіла, щоб він ходив кудись один, а в нього й не було бажання. Після роботи йому хотілося швидше додому до своєї коханої командирки.

— Максе, пішли сьогодні у наш бар, — запропонував якось його колега, ти взагалі перестав ходити з нами.

— Мені потрібно додому, та й Вікторія хоче, щоб я ходив кудись тільки з нею, — відповів чоловік.

— Ще скажи, що ти вдома готуєш вечерю і прибираєш? – уїдливо сказав колега.

— Так, готую і прибираю. А ти що живеш у бруді?

— Ти, просто безхарактерний, ніби зовсім недавно почав жити з дівчиною, а вона вже так тебе підім’яла.

— Просто, я вважаю, що треба допомагати другій половинці, кохати її. Та й навіщо тоді взагалі дівчина, якщо продовжувати ходити кудись без неї.

— Тюхтій, — знову повторив чоловік.

— Може й так, — знизав плечима Максим, — зате я щасливий. У мене тепер є та, з якою мені добре!

Фото ілюстративне.