Отож, якось нас викликають за адресою, де жінка вся в сльозах вимагає аби її співмешканця покарали всіма відомими і невідомими карами.
– Я не дам з собою так поводитися. На такі дії має бути відповідне покарання. Я так цього не спущу, – заявляла вона нам, коли її співмешканець нервово димів на вулиці.
Поруч з нашою машиною стояла й карета швидкої допомоги, яку теж викликала ця жінка. Медики покрутилися туди-сюди, сказали, що жінка на вигляд здорова, а детальніше, то вже до поліції.
Якщо коротко, то історія цієї доволі вродливої жінки була дуже типова: хлопець з нею жив, але не спішив ні одружуватися, ні вести спільне господарство, а ще й дозволяв собі паралельно мати стосунки з іншими жінками.
Саме останній пункт і став причиною вияснення стосунків. Жінка була просто без тями від злості:
– Ви уявляєте? Живе зі мною, їсть зі мною, спить зі мною, а тут дивлюся пише іншій жінці: «Яка ти красуня, давай зустрінемося». Одне діло здогадуватися, а інше знати, що тобі під носом зраджують! І ще й посмів переді мною розмахувати лабетами. Нічого. Я тебе засуджу!
Ми записали її свідчення і відвезли в відділок для проходження всіх процедур.
Чоловік виглядав типовим собі неробою, мені було дивно, чому така вродлива жінка звернула на нього увагу. Невже треба настільки себе не цінувати аби жити з отаким чоловіком і ще терпіти його зневагу.
Пані написала заяву і справа була скерована до суду. Всіх деталей я не пам’ятаю, але точно цей чоловік мав сплатити якусь суму компенсації їй, доволі символічну, і було заборонено наближатися до неї.
Жінка виглядала дуже щасливою, як я розумію, їй було не так важливо отримати від нього грошову компенсацію, як те, що вона його покарала. Думаю, там мало бути якесь утримання під вартою, але, видно чоловік таки поплазував перед нею, що її адвокат цього не вимагав.
Скажу, що тоді я дуже була задоволена собою та своєю роботою, бо жінка відстояла себе перед чоловіком. Це дуже рідко буває, коли жінка наважується публічно пройти всі ці бюрократичні процедури і довести справу до суду.
Найчастіше заяви забирають через тиждень чи два, отак полякають своїх чоловіків і потім ми знову до цих сімей приїжджаємо, мов на чергову серію мексиканської мелодрами.
Я не скажу чи пройшло більше пів року чи ні, але якось я сиджу в патрульній машині і бачу пару, що немов злилася один з одним, іде тісненько і про щось мило балакає.
Я аж замилувалася цим, бо на роботі бачу зовсім інше, а вже про особисте мовчу. Отож, пара закоханих йде попри нашу машину і я з подивом бачу, що це давні знайомі – жінка і чоловік з суду!
Неначе медовий місяць в молодят, щасливі, усміхнені, так, наче, зустрілися вчора і продовжують насолоджуватися один одним.
Вони пройшли, а в мене просто ошелешене обличчя! Я була впевнена, що та жінка викине зі свого життя весь непотріб і заживе щасливо. Але ні.
Прийшов мій напарник, який теж тоді був на виклику і я йому розповіла про побачену оказію.
– А чого ти дивуєшся, – каже він мені, – та це ж постійно так – звикнеш.
Звикнути то я звикну, але ж тут справа зовсім в іншому! Ця жінка відірвала від роботи купу людей, коли вимагала правосуддя. Ми всі працювали для того аби справедливість була на її боці. А тепер вона отак просто все перекреслила і всю нашу роботу: експертів, поліції, суду, медиків, викинула.
І я впевнена, що вона знову телефонуватиме і знову марнуватиме наш ресурс, щоб отримати гострі відчуття?
Фото Ярослава Романюка.