А мені вдалося все провернути так, що я була й вільна і в розкоші купалася, бо від правильного чоловіка привела дитину. І всім було добре, адже я не претендувала на роль дружини, він не горів бажанням кудись йти з родини, а нашу донечку любив і достойне життя їй забезпечував та забезпечує й досі, бо на які ж гроші весілля ми справили.

А от моя Інна взагалі не розуміє, як треба життя прожити, а все через те, що все їй в житті дуже легко давалося, тому й не розуміє, що на хліб з маслом треба заробити, а як ти ще любиш салатики з авокадо, то чоловік має добряче заробляти. А вона що? Заміж за однокурсника!

А там професія яка? Та бог з нею, з тією професією, але вона ж ніякого прибутку не принесе! Я її вмовляла і я просила подумати добре, адже у мене багато знайомих, які мають синів, дуже хороші кандидати, але вона вперлася і все.

Ну, нічого, поживе трохи та й вернеться до мене. Я жінка, яка вміє чекати, як ви розумієте.

Але далі таке сталося, що я вже не розумію, хто мене ошукав!

Я просто в Віті попросила суму на певні потреби, адже він мені завжди давав. Але там у нього якісь проблеми, щось там є і він мені відмовив одного тижня, далі другого, далі я вже не могла чекати і почала до нього телефонувати. Бо що він собі думає. І тут слухавку взяла дружина…

А я ж не знала і випалила все, що було на душі:

– Ти що собі там думаєш? Я маю святим духом наїстися? Наша донька просить у мене гроші на оренду квартири, а у мене ні копійки!

– Це дружина Віті, – чую я голос і мені аж ноги терпнуть, – Про доньку, будь-ласка, детальніше.

Я кинула слухавку, але вже було пізно! Як я могла так зробити, адже я була така обережна! І що тепер буде? Звичайно, Вітя інтелігентна людина, депутат, як-не-як, але всяке може бути!

І таки сталося.

Він сказав, що має зробити тест чи він справді батько Інни, бо його дружина сказала, що у нього просто не може бути дітей і вона сама дитину всиновила, коли вже впала у відчай мати свою.

– Якщо ти мене дурила, Віро, то я тобі не заздрю, – сказав мені він на прощання.

Ну як так? Я впевнена, що дитина його, адже я тоді мала одну мету – мати від нього дитину. Він відшукав доньку і вже не питала як це сталося, але він переконав її зробити тест.

Результати виявилися невтішні і я дуже дякую доньці, яка мені завчасно зателефонувала.

– Мамо, слава Богу, цей чоловік мені не батько!

– Ага, – говорила я, коли вже викликала таксі і їхала на залізничний вокзал, – Дуже добре, доню, я тобі зателефоную!

Тепер я в Польщі, бо я мусила тікати від цього всього. Буває, звичайно, всяке, але все одно я на практиці показала, як двадцять п’ять років жити в своє задоволення і при цьому без зусиль.

Зараз жінкам кажуть, що вони можуть дуже багато і світ змінити, і після дванадцятої їсти. Але я вам скажу словами своєї бабусі:

– Все треба вміти, але не все треба робити.

І саме ця мудра порада має бути першою на думці в жінки, коли вона обирає чи тягти на собі чоловіка, чи легко жити за його рахунок. Скажіть, що я не права?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота