Само собою, що ми були й на весіллі і хрестинах, але більше до сина не лізли, невістка така собі, ну хай і живуть. Я ніколи не мріяла стати бабусею, тому не горіла бажанням якось брати участь в житті онука. Тим більше, що жили ми в різних містах.

Синові більше подобається область, а ми в тихому містечку живемо, година їзди, але все одно, чого туди їхати?

І отак не встигла я ще звикнутися з думкою, що у сина дружина і дитина, як знову звістка – він покинув дружину.

– Що за поведінка?, – казала я синові, – Якщо не думав з нею жити, то чого дитину на світ приводив?

– Мамо, так вийшло, – каже він, а мені не подобається така відповідь!

Ми з батьком поговорили, що так не годиться, що наш онук буде обділений батьківською увагою, тому вирішили, що будемо грати в житті дитини посильну роль.

Я поїхала до Світлани і хоч вона була здивована і не очікувала від мене таких слів, але все сприйняла з розумінням.

– Добре, я вдячна вам, що ви від нас не відмовилися, – сказала вона.

Я сказала, що може до мене телефонувати в будь-який час. І так між нами повелося, що я приїжджала до неї та була по кілька днів з онуком, коли ж Андрійко підріс, то я забирала його до нас.

Син не дуже й брав участь в житті дитини, а далі знову одружився і вже у нього з’явилася на світ донечка.

Мар’яна мені знову не сподобалася, але я свою думку тримала при собі, бо у мене в житті інша турбота – вирішили ми з чоловіком на пенсії купити дачу і перебратися на свіже повітря, щоб Андрійкові було де їздити на велосипеді та ганяти в м’яча. Світлана ще заміж не вийшла, тому ми і її запрошували до нас пожити.

І ось ми справили новосілля та всіх запросили, звичайно, що й Світлану з Андрійком. Я дуже старалася, щоб все було смачно, щоб гості себе вільно почували, але не такого я чекала від нової невістки. Вона голосно шепотіла синові:

– Чого твоя колишня тут в такій пошані? На мене й п’яти хвилин уваги не звернули, все «світланкають», до нашої доньки теж не підходять, бо все їм Андрійка треба пильнувати та цукерку йому пропонувати? Я тут взагалі хто?

Я не хотіла вже загострювати ситуацію, але мій чоловік відвіз Світлану та Андрійка додому, бо син захотів ночувати, хоч місця було на всіх. І від того мені стало не по собі, адже я свого любого онучка відправила в ніч, бо якась жінка чужа вирішила, що я маю перед нею стелитися?

З сином ми поговорили і наче все пояснили, що його нова дружина – то вже у нього має бути навіки, бо ми тут не плануємо заводити «клуб колишніх і онуків». Костя все зрозумів, але ось Мар’яна ну ніяк!

– Як у вас тут гарно, я б радо тут лишилася. Обов’язково ми приїдемо на наступні вихідні до вас!

Але справа в тому, що ми запросили Андрійка на наступні вихідні і я просто не уявляю, як воно все буде, бо дитина буде у нас тиждень, як мінімум. Я не знаю, як нова дружина сина уявляє своє життя в такій ситуації.

– Добре, Андрійко буде бавитися з Даніелькою, а ми будемо відпочивати, – сказала я.

Невістка скривилася, але чого? Це ж син її чоловіка і якби він більше брав участі в житті дитини. То ми б усі не опинилися в такій ситуації.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота