Я тут два дні від плити не відходила, а вони самі. Я тоді глянула на Семена. А він закашлявся та замнувся, а тоді й каже:

– Діти, то моя наречена, Ольга Василівна.

Діти рота розкрили і стоїмо всі і не знаємо, що й робити. Я якось прийшла до тями першою і запросила всіх до столу.

Звичайно, якби мені хто ще рік тому сказав, що я заміж виходитиму замість того аби онуків бавити, то я б теж отак рота роззявила.

Ми з Семеном познайомилися в церкві, обоє вдівці, діти влаштовані, а ми самі. Отак бачилися час від часу, а далі вже й тісніше почали спілкуватися і дійшло до того, що він мені запропонував одружитися:

– Виходь за мене заміж!

– Але ж у нашому віці вже не одружуються, будемо так жити.

– Ні, мені так не треба, мені треба аби я точно знав, що ти завжди будеш поруч.

І я погодилася. Ми домовилися, що мою квартиру здаватимемо і на ці гроші будемо жити. Але діти Семена аж ніяк такому не зраділи.

– Тату, ти ж казав, що квартира буде мені, – почав його син Василь, – А ти тут плануєш другу родину заводити. Мені й так важко ведеться, бо жінка з дітьми не працює, я мав великі плани на твою квартиру, а ти отак.

– Чого це квартиру тобі, – здивувалася донька, – Я теж тут частку маю і як на те пішло, то розділимо порівну, як продамо.

Діти почали ділити квартиру при нас, а я тільки очима кліпала. Не те, що я не розумію до чого ми всі йдемо, але Семену ще років двадцять точно прийдеться жити в цій квартирі.

– А хто з вас батька заходитиме, – спитала я.

– Ви ж одружуєтеся по великій любові, от і заходіть, – кажуть діти Семена мені.

– Ми для того й одружуємося аби один одного підтримати, – кажу я, але як когось з нас першим не стане, то діти мають доглядати, тоді й ділити квартиру будете.

Було видно, що діти доглядати не хочуть, але вже перед очима бачать, куди мають діти гроші з продажу квартири.

Семен сидів насуплений і я в душі гірко усміхалася, що сюрприз зробили не лише ми, але й діти своїм відношенням.

Звичайно, що ніхто нічого не їв і мені було прикро, що я стільки старалася, а тут таке. Семен сказав аби діти вже йшли, бо чого говорити про те, що є чи буде, якщо один одного не розуміють.

Ми тихо розписалися і на прийомі були лише мої діти і вони прийняли цю новину дуже тепло і раділи за нас.

Спільне життя протікало рівно, бо не було чого нам ділити, але мені було прикро від того, що діти Семена до нього не телефонують і не приїздять. Як би там не було, але в родині має панувати любов, а не дрібні непорозуміння.

Тому я вирішила сама взяти все в свої руки і поїхала до його сина. Звичайно, що той не сподівався таких відвідин.

– Василю, квартира батькова, то лише цегла і цемент, вони простоїть довше, ніж проживе твій батько. То чи варто на такому ображатися? Твій тато тебе ростив і багато чим в житті заради тебе пожертвував, тому менше, що ти можеш зробити – то порадіти за нього.

Таке саме я сказала і Семеновій доньці. Я знаю, що таке втрачати людей і як потім жалкуєш і за сказаним і за несказаним.

На моє щастя, на Семенове день народження приїхали його діти і онуки, вони раділи щиро за батька і сказали, що йому зі мною пощастило. Я теж так думаю.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

Загадкові світи життєвих історій розкриють перед вами свої таємниці на нашому YouTube-каналі. Кожен епізод — це подорож у світ емоцій, неймовірних обертів долі та непередбачуваних пригод.

Приєднуйтеся до нашої спільноти, підписуйтесь і разом ми будемо вивчати кожен листок цієї неперевершеної історичної книги життя. Ваша підписка — це крок у невідоме, де кожен порух сторінки — це новий світ, що чекає на вас!