Проте, було одне, що мене насторожувало в Ігорю – вже надто він був ретельно одягнений. Будучи заміжньою я знаю ціну такій бездоганно випрасуваній сорочці… Але раз він сам вміє це робити, то я не буду надалі йому в цьому заважити. Або у нього є домробітниця? Ігор розказував, що працює в банку і у нього водяться гроші, тому цілком він собі може дозволити таку розкіш.
Про розкіш мені й сказало те, що він живе в самому центрі міста в ще австрійських будинках і одного дня він мене туди запросив:
– Віто, пора тобі побачити, де я живу. Я запрошую тебе на вечерю.
Мені мало серце з грудей не вискочило від радості. Я тиждень приводила себе в порядок і вибирала сукню, підбирала макіяж, щоб все було бездоганно.
Мене трохи здивувало, що він не захотів по мене заїхати. Але я подумала. Що він готує вечерю і зайнятий. Я подзвонила в двері і мені відкрила жінка. «Ось і домробітниця», подумала про себе.
Ігор вийшов і каже:
– Віто, це моя мама, мамо, це Віта.
– Я зрозуміла, ходи на кухню, будемо вечерю готувати, – відказала холодно жінка.
Я мало там не впала. Мама? Він живе з мамою? Тепер все зрозуміло.
Але куди було діватися, прийшлося своїм манікюром за сімсот гривень чистити картоплю і різати овочі на салат.
А ще відповідати на сотні запитань, починаючи з мого народження і закінчуючи теперішнім часом. Матір цікавило все: від особистого життя моїх батьків, до мого. Мені здається, що вона була б не проти почути всі деталі, щодо моїх стосунків.
Хоч я й мала б бути до такого готовою в свої роки, але ні, таке прискіпливе опитування мене стомило і я навіть не мала апетиту до їжу, здавалося, що вона пластмасова. Ігор теж не був тим вишуканим джентльменом, який говорив про мистецтво та філософію, а був звичайним чоловіком, який сидів перед екраном та чекав на вечерю, вся різниця лиш була в тому, що він був не в спортивках.
Далі мама Ігоря почала мене випитувати, чому я мало їм, невже не смачно і чи я знаю, що Ігор любить все свіже і домашнє.
– Тобі дуже треба постаратися аби такий чоловік був поруч з такою, як ти. Ти ж в паспорт свій заглядаєш?
Знаєте, я не очікувала такого фіналу від стосунків, які починалися так, наче в Ігоря на першому плані інтелект, духовність, самовираження, успіх, мета в житті, здійснення мрій. А зводиться до того чи достатньо довго я буду мати здоров’я і добру пам’ять аби пекти і варити йому всі ті страви, які варить його мама. Ну, й, як без секрету бездоганно випрасуваних сорочок.
Я сказала, що маю йти і подякувала за вечерю.
– Проводжати мене не треба, – сказала Ігорю, який і не думав цього робити.
Я б могла й далі сидіти там і слухати про свою низьку ринкову ціну, але я, дякувати богу, вже не наївна дівчинка, яка не хоче образити гостинність.
Ввечері Ігор написав мені, що ми не підходимо один одному.
Цього й слід було очікувати і я навіть не стала сперечатися і заблокувала його номер.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота