Я слухала свою матір, її докори, через те, що вже дуже напосідаю на її любимого онука, якому мій другий чоловік запропонував роботу на будові. Мати шпетила, що я не вберегла першого чоловіка, який зараз суддею, а заміж вийшла вдруге за будівельника, якого вона зовсім не схвалює. І ось тепер цей будівельник вчить мого сина Дениса, як правильно жити. Я намагалася їй все пояснити, та безуспішно. Всі її зауваження були підкріплені тим, що вона думає про нашого сина, на якого я вплинула неправильно.

— Ти чому не заступаєшся за сина? Він попросив гроші на навчання. а твій що сказав? «Зароби у мене на будові?». Дитині двадцять років, він має працювати розумом, як його батько! А твій лиш би його до себе прирівняти. Казала я тобі, що все так буде!

Звісно, я слухала і розуміла, що вона хоче добра онукові. Для неї Денис — це завжди той хлопчик, якого вона мріяла виростити правильно, годувала пончиками і відганяла від нього гусака.

Але правда була в тому, що син нікого не слухав, а робив все так, як йому було вигідно. І це було з самого малку.

Він вперше почув «ні» від мого другого чоловіка, коли той відмовився йому купити нові ролики.

– Треба було їх шанувати. А не кидати ними об землю, – сказав Тарас.

– Я тата попрошу, він кращий за тебе, – казав син і Павло йому купував і другі ролики, і треті. Купив би й четверті, але той вже захотів велосипед.

Далі так само було й з навчанням. Тарас казав, що Денис не потягне юридичний, але той вперся і все, що тато за нього все вирішить. Так і є, але Дениса можуть вигнати цього семестру за пропуски. Я не знаю, як Павло це вирішить, але я за те аби син попрацював на будові кілька місяців, зрозумів, як це важко і взявся за книжки. Але ж ні – мама он розпинається, що я своїй дитини добра не хочу.

– Знаєш, Інно, я думала залишити дачу тобі, але бачу, що краще я віддам все онукові.

Коли вона це сказала, я раптом зрозуміла, як глибоко я не розумію її, а вона ситуацію.

Я б могла пояснити, що те, що Денису пропонує Тарас — це нормально, що він повинен навчитися ставитися до роботи з повагою. Я могла б дозволити йому все, як вона хоче, дозволити не працювати, не брати на себе відповідальність, але тоді він просто став би безініціативним, залежним від інших, і я точно не хочу, щоб так було.

Але вона мене не зрозуміє все одно.

Тоді я важко зітхнула і сказала:

– Роби як вважаєш за потрібне.

Коли я йшла від неї, то вона була така горда собою, наче врятувала цілий світ.

Але за кілька місяців в слухавці я почула:

– Інно, Павло вже їде, і ти їдь, я не знаю, що відбувається!

Я чула її таку схвильовану тоді, коли не стало тата, притьмом скочили з чоловіком в машину і помчали до неї.

Біля її будинку вже була машина Павла і ще якась.

Мама заламувала руки, а якісь чужі люди трясли паперами перед її носом.

Я намагалася її заспокоїти, а вона тільки шепотіла:

– Куди я дінуся? Куди я дінуся?

Вона закрила в хаті всі двері і вікна та почала хлипати.

Я вже здогадалася, що сталося, хотіла сказати – от бачиш. а ти його захищала, але мені стало маму шкода.

– Мам, поживеш у нас, будеш з Денисом кімнату ділити, ви ж так один одного любите.

– Я не думала, що він таке втне.

– Мамо, він вже дорослий хлопець, який знає, що робить.

– Як він міг?

– Так, як ти йому дозволила, так і зміг.

Так, мій син одразу продав бабусину дачу, як тільки та переписала її на нього.

Мама не вірила. Думала, що він жартує.

– Я думала, що правнуків няньчитиму. Його в гості чекатиму.

– Все налагодиться, – запевнила я її.

Мамі було важко переїздити. Вона те й робила, що хлипала, з Денисом не розмовляла. Той старався ночувати у батька, але там йому теж не були раді, бо Павло мав свою родину і ще дітей.

Мама капризувала, Тарас ледве тещі терпів, сина практично не було вдома, а я ж теж не залізна!

Одного дня Денис прийшов додому, я полегшено зітхнула, що з ним все гаразд, хоч і схуд. Бачу, що й в мами губи затремтіли, що онучок любий худенький, але вона себе стримала.

– Ба, збирай речі, їдеш додому, – радісно сказав Денис.

– Що ти кажеш?

– Я викупив дачу назад, – промовив син, – Вона їм не сподобалася.

– Мій дім не сподобався? Та що то за люди такі?, – взялася мама в боки.

– Ба, ось документи, все це знову твоє. Вибач мені.

Мама в сльози, я теж. Мій чоловік теж очима закліпав.

Вже потім він зізнався, що син у нього працював аби підзаробити грошей, бо ті люди не хотіли продавати дачу за стільки, за скільки купили.

Хоч він і не зізнається, але я знаю, що він позичив моєму синові гроші для покупки. Я не лізу, хай це буде між ними, бо вони нарешті знайшли хоч якусь спільну мову.

Мама дуже щаслива, і генеральне прибирання робила, і сусідів всіх обходила, і дерева обіймала. Я впевнена, що вона знову склала заповіт на Дениса, але не каже йому про це.