Я свою доньку виховувала бути справжньою жінкою, розумною, яка може сама на себе заробити. А все чому? Бо красою вона в мене не вдалася – от чого. Звичайно, що для цього приходилося все обгортати в гарні слова аби не казати доні, що порівняно з іншими дівчатами, їй не вдасться просто вийти заміж і няньчити дітей. Тому й казала про успіх, про самодостатність та самоцінність. А що б ви на моєму місці робили? Та теж саме.
Вона у мене мала купу нагород з олімпіад, далі грамот і відзнак. Так само гарно вчилася в інституті і зараз на хорошому рахунку на роботі.
Я бачила, що донька переживає, що всі навколо мають стосунки, а у неї ні першого кохання ні бодай якихось стосунків. А. коли не влізла в плаття на Новий рік, то забила на сполох:
– Мамо, я негайно записуюся в спортзал!
І ось тут й почалися карколомні зміни у житті моєї доні. Вона закохалася в тренера!
– Дитино, та у нього таких як ти – сотні! У нього така робота, а ти й вуха розвісила.
А вона знаєте що? валізи збирає і каже:
– Мамо, ми їдемо з Тарасом на відпочинок. Разом. А потім я переїжджаю до нього жити.
– Не смій псувати собі життя! Не смій!
– Мамо, я вже доросла. Все буде добре.
– Не буде! Ти на нього подивися і зрозумій, що через місяць прийдеш до нас і ще й в подолку принесеш! Вадиме! Ти чому мовчиш?
– А що я можу сказати, – відповів чоловік, – Вона вже доросла.
Я з донькою не розмовляла місяць, все чекала, коли вона сама прийде, але її не було. Навіть, через пів року вона не прийшла! Я б сама до неї пішла, але ж як?
А потім вона нас запросила в кафе. Ми прийшли, я була дещо здивована, що прийшли батьки цього. Далі прийшла наша пара і я бачу, що у них на пальці обручки!
– Дорогі наші, – почав вже зять, – Ми вирішили вас познайомити, бо ми справжня родина, а скоро ви станете дідусем і бабусею!
Звичайно, що я розчулилася, а як інакше? Я вже й не мріяла про таке, а тут у мене буде справжній онук чи онучка! все я пробачила доньці і просила її лиш про одне – приходити частіше і щоб я теж частіше бувала в них.
– Мамо, я знаю, як ти любиш в усе вмішуватися, тому краще я до вас.
І отак ми йдемо і я розповідаю, як нам зять не підходить, але вже, хай буде такий, адже він – батько моєї онучки. А тут чоловік як бовкне:
– Взагалі-то, моя мама теж не хотіла аби я з тобою одружувався.
– Що?
– Так, казала, що ти надто гарна для мене і будеш вертихвісткою і я не буду знати від кого мої діти.
– Але вона завжди до мене добре ставилася, – пробурмотіла я.
– Так, бо я їй сказав, або вона тебе приймає, як є, або у неї не буде сина і онуків. тому мама й змирилася, а потім вже й повірила, що ти мене любиш такого, як є, – і він показав рукою на свої вуха, які були трішечки завеликі, такі, як й нашої доньки.
Он воно, виходить, як… І я через свою зовнішність могла не зазнати щастя, то виходить, що й мій зять теж, як би то сказати, звичайний? І теж просто хоче люблячу родину?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота