Я прибігла до мами, вона то краплі лила собі то голосила і було зрозуміло чому – тато її покинув.
– Якусь молоду собі видно знайшов! А я йому всі свої молоді роки віддала! Отак під ноги кинула! Як я тепер далі буду жити?
Я й не знала, бо мама й справді жила тільки родиною, вона ніде не працювала, бо тато нас усіх забезпечував. а мамі сказав, що вона має доглядати дітей. Вона так і робила.
– На яку роботу я піду? У мене навіть пенсії не буде!
– Мамо, та ж живуть якось люди, ну ти чого? Ще й тато може вернутися, то ж уже не той вік, щоб туди-сюди бігати по жінках.
Але тато не вернувся, хоч я з ним і зустрічалася, щоб нарозумити.
– Я її терпів стільки років лише заради вас, а ви вже всі одружені. То я вже можу й для себе пожити. А вона хай попробує пожити і в житті заробити хоч копійку і тоді побачимо.
Я прийшла додому і дуже сильно задумалася, бо я вважала таку картину життя правильною, де тато працює, а мама вдома. Я й сама зараз так живу, у мене маленька дитина і я не планую виходити на роботу найближчі роки. Далі думала, що й друга піде і я так само буду вдома, а чоловік має гарну роботу, то нас забезпечить.
Але я можу опинитися на місці моєї матері через двадцять років – без фінансової подушки, без чоловіка і добре, що мама хоч має де жити, бо тато залишив їй квартиру, а сам живе в батьківській хаті.
Я чесно старалася мамі допомогти знайти роботу, але тут я відчула всю прекрасність її характеру. То колектив був не такий, то робота їй не подобалася, то зарплата була маленькою.
А тоді вона вже таке заявила, що мені хотілося втікати до тата в село:
– Виходь на роботу, а я буду доглядати твою дитину і ти мені будеш за це платити. І всім буде добре.
Я не скажу, що моя мама погана людина, але я не хочу її бачити в себе кожного дня! Я відмовила їй і вона на мене образилася. Сказала, що я вся в тата, невдячна, а вона мені віддала свої найкращі роки.
– Ти мене маєш на старості доглядати! Це обов’язок дітей!
– Але ти ще не стара і немічна, мамо, ти маєш купу енергії і сил.
– Які сили, у мене тиски, у мене серце, у мене ноги! Я це все заробила, коли вам віддала своє здоров’я, а ви мені отак віддячили?
Брат мені телефонує з-за кордону і вимагає пояснень, адже мама просить в нього гроші на прожиття і жаліється на нас з татом.
– Ну то забирай її до себе, але одна ремарка – вона не планує працювати, а буде хіба дітей твоїх доглядати і жити з тобою. То думай сам.
Брат спочатку хотів забрати маму до себе. Але потім дружина йому швидко мозок на місце поставила і він тепер тільки мамі висилає по кілька сотень євро.
Я ж не знаю, що мені робити, бо мене совість мучить, але з іншого боку, мама цілком працездатна жінка і я не розумію, чому вона не хоче сама себе забезпечити? Дуже не хочу повторити її долю, тому одразу після декрету буду шукати собі роботу, щоб надіятися лише на себе.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота