Трохи більше року тому, навесні, ми з сім’єю відзначали день народження мого свекра. Це було душевний свято, все проходило в радісній і комфортній обстановці. Звучали жарти, всі сміялися.
За матеріалами – Жемчуженка.
Чоловік, хильнувши зайвого, вирішив піти до будинку і прилягти. Свого часу він потрапив в авaрію і був тpaвмований, тому довго перебувати за столом в незручному станіне міг. Відстань була не дуже великою, і я була впевнена, що, дійшовши до будинку, він відразу ж ляже відпочивати, тому не поспішала.
Все було саме так, чоловік відпочивав з ноутбуком на колінах. Мабуть, його зморило прямо в кріслі. Я взяла комп’ютер, щоб вимкнути його, і тут він «ожив» від руху мишкою. Сторінка, на якій зупинився мій чоловік, була листуванням в соціальній мережі. Причому мій Олег уже встиг виділити цей діалог, щоб видалити, але мабуть, забувши через нетвeрезість, задрімав.
Я не змогла залишити все як є, і вирішила прочитати переписку. Раз він хотів її видалити, значить йому було що від мене приховувати. Ох, було – він вів вкрай iнтимний діалог з жінкою, і з перших слів стало зрозуміло, що вони близькі.
Ми були з нею знайомі за службовим обов’язком, і ця обставина вибила у мене ґрунт з-під ніг. На дерев’яних ногах я опустилася в сусіднє крісло.
Відразу ж нахлинули неприємні спогади про те, що мої батьки не поділяли нашого з Олегом ентузіазму і були проти укладення шлюбного союзу. Але ось ми разом вже майже тридцять років, і я думала, що довела всім: ми – прекрасна пара.
Скільки всього між нами було: і сварки, і притирання, і допомога один одному в будь-яких, навіть дуже складних життєвих ситуаціях. Я піднімала його на ноги після тієї авaрії, лікyвала і не давала сумувати, не дивлячись на те, що теж постpаждала тоді і залiковувала власні трaвми. Я підтримувала його в період кризи на службі, коли його звільнили, а він впав у депpесію, тому що буквально жив своєю роботою.
Ми все це пережили, він влаштувався на іншу роботу і багато разів повторював мені, що це моя заслуга. Хвалив, дякував. Невже обманював?
Вкрай розгублена, я вирішила, що можу порадитися з дочкою. Побачивши мене в сльозах, вона дуже здивувалася і, здається, теж розгубилася.
Ми поговорили, дочка терпляче вислухала мене. Потім пішла в кімнату, де спав її батько з ноутбуком. Я подумала, що вона хоче розбудити його, насварити, накричати, може бути навіть вдaрити кулачками в грyди. Але вона лише розгорнула його листування і посадила мене за читання.
Мені було огидно, але дочка аргументувала це тим, що для того, щоб зробити правильні висновки, я повинна бути повністю в курсі. По ходу прочитання я зрозуміла – вони разом давно, з тих пір як Олег влаштувався на нову роботу. Наша спритна дочка зняла діалог на телефон.
Я туго міркувала, зате дочка мислила дуже тверезо. Вона написала цій жінці, що ми вже пакуємо валізи її коханого і відправляємо його до неї. Любіть, мовляв, і будьте щасливі.
Коханка чоловіка нічого не відповіла і пропала з мережі. Дочка зробила новий знімок екрана, потім пішла до себе і відправила обидва знімки своєму батьку в тій ж соціальній мережі. До фотографій вона приписала повідомлення про те, що йому не потрібно з’ясовувати з нами відносини, що-небудь доводити і намагатися залагодити. Потрібно лише мовчки піти і більше нас не турбувати. А після обняла мене, бажаючи втішити.
У цей момент задзвонив телефон чоловіка. Він відповів – зрозуміло, що це була його друга жінка. Розмова була короткою. Чоловік встав з крісла, пройшов повз кімнату, де були ми з дочкою, мигцем глянув на нас і вийшов.
З тих пір ми бачилися лише один раз – коли він заїжджав за своїми речами. Половину життя разом і таке безглузде розставання, що не зайняло навіть хвилини.
