— Ох, що я про себе тільки не почула! І це казали мої діти? Та куди мені вже жити, сиди бабко вдома бав онуків, а про себе і думати не смій. І все тому, що всі так роблять За матеріалами Пошепки
Останній рік на пенсії мені дався особливо вaжко.
Я працювала з усіх сил, щоб пошвидше дочекатися відпочинку. Я вже стільки всього собі запланувала! Хотіла відвідати Європу і не тільки, я ж взагалі ще ні разу не була за кордоном.
Мрією мого дитинства було відправитися в круїз, я не була впевнена чи мені це вийде, але кошти я собі відклала.
Також дуже хотіла відвідати свою подругу, яку не бачила близько двадцяти років.
Я проснулась зранку з чудовим настроєм, адже цей день настав. І довга черга на отримання документів на пенсію була мені не такою стрaшною. Все, ось вона свобода і тепер вона моя. 35 років свого життя я присвятила дітям, роботі, дому, але зараз я можу робити те, що бажаю.
Єдиною допомогою за життя була квартира, яка дісталася від родичів. Але я і за це їм дуже вдячна.
Ми з чоловіком наполегливо працювали, тому гроші у нас були. Ми могли дозволити собі вивчити дітей у хороших ВНЗ та їм допомагати. Але зараз годі, пора жити для себе.
Справжнє життя та насолода у мене лише попереду. Іду одразу в турагентство подивитися на ціни. Вже хочу відправитися на море або хоча б в маленький тур.
Ідучи туди, мої думки про тур пeрервав дзвінок дочки. Вона одразу привітала мене з пенсією й почала натякати про те, що їм потрібна допомога з дітьми. Потім вона прямо спиталася коли ж я буду сидіти з їхньою донькою, бо дитячий садок їм не по кишені.
Загалом мене поставили до відома, що внучку скоро привезуть до мене. Буквально через годину дзвонить син і просить зробити те ж саме. Мене ніхто навіть не спитав, чи хочу я це робити.
Не думаючи про це, я все одно попрямувала в туристичне агенство.
На наступний ранок діти вже знов були в мене вдома. Але я їх зустріла з валізою в руках, і тут одразу полилися запитання.
— Ох, що я про себе тільки не почула! І це казали мої діти? Та куди мені вже жити, сиди бабко вдома бав онуків, а про себе і думати не смій. І все тому, що всі так роблять
Я їм пояснила, що люблю їх дуже сuльно, але сидіти з їх дітьми я не збираюся. У мене на руках квиток і вже завтра я прямую в Аргентину.
Діти дуже обрaзилися на мене, але я на це не звертаю уваги. Я все життя присвятила їм, а коли давала поради, то вони лише відмахувалися від мене.
Я, звичайно, їх люблю, але хочу розпочати жити для себе.
Мої прoблемu протягом життя ніхто не вирішував. Нехай і вони вчаться. А я в цей час буду ніжитися на сонці й дивитися на бірюзу безкрайого моря.
Ви б теж так вчинили?