fbpx

—А чому ти не у мами? – сказав мій чоловік анітрохи не знітившись і не розгубившись, – Попереджати треба, коли повертаєшся. Погуляй ще трошки, поки ми себе до ладу приведемо.

Правду кажуть, що життя, немов бумеранг і всі не хороші наші вчинки повернуться до нас. Так сталося і в мене. Колись я образила хорошу людину, а тепер сама отримала від долі.

Події тих днів надовго залишаться в моїй пам’яті. Я зустрічалася з дуже хорошим хлопцем. Він дуже любив мене і готовий був заради мене на все. Це було в студентські роки. Я теж любила його, мені так здавалося. Але потім до нас в групу відновився хлопець, який прийшов зі і вирішив продовжити навчання. Виявилося, що він раніше вчився в нашому навчальному закладі, але був покликаний віддати борг батьківщині. Коли я його побачила, то зрозуміла, що пропала. Високий, спортивної статури, він підкорив мене і половину дівчат нашого потоку. Спочатку все почалося з дружби, я допомагала йому по навчанню і він, швидше за користувався мною, ніж щиро виявляв інтерес. А потім він поманив пальчиком, і я пішла за ним, при цьому покинула свого хлопця, чим дуже образила його.

Мій новий хлопець був дуже ласий до дівчат. Я думала тільки про те, як утримати його. Я робила йому курсові і навіть написала диплом, закривала очі на його загравання з іншими дівчатами. Ми жили в гуртожитку, і я стала готувати йому їжу. Одним словом, тепер я готова була на все заради цього хлопця. Коли я відчула, що він віддаляється, то сказала, що при надії. Так, я збрехала, але дівчата так іноді роблять. Я всіляко розписувала йому плюси батьківства, тим більше, що днями повинен був відбутися захист диплома, а значить попереду доросле життя. Звичайно ж, я говорила, що сама буду міняти малюкові підгузки і носити на руках. Все, аби він залишився зі мною. І він залишився.

Ми розписалися, і я думала, як тепер бути з моєю неправдою. Нічого іншого я не придумала, як сказати, що втратила дитя. Мій новоспечений чоловік особливо й не засмутився. І, слава Богу, подумала я.

Ми зажили своїм життям. Чоловік працював, а вечорами нас чекали друзі. Веселощі тривали. Але якось подруги сказали мені, що бачили мого чоловіка з незнайомою дівчиною. Я жартувала, хіба мало з ким він міг бути: з колегою або студентською знайомою. Тим більше я знала, як мій чоловік небайдужий до красивих дівчат. Я дуже переймалась, що можу втратити його. Тому я перетворилася в ідеальну дружину: посилено стежила за тим як виглядаю, готувала, прибирала. Робила все, щоб він з упевненістю зміг сказати, що у нього найкраща дружина.

Одного разу я зустріла колишнього хлопця. Він йшов з дівчиною, і вона везла коляску. Як я зрозуміла, він оженився і тепер у них була сім’я. Тоді мене накрила хвиля заздрості. Зараз я могла йти на місці тієї дівчини, і при цьому життя моє було б іншим. Мені не потрібно було б доводити, що я краще за інших. Для цього парубка я була ідеальною завжди і за будь-яких обставин.

На вихідних я вирішила провідати маму. Мені так захотілося хоч на один день відпочити від цих домашніх справ і просто розслабитися. Чоловік залишився вдома, він збирався сходити на футбол з друзями.

Мама була рада мене бачити. Ми сиділи на кухні і розмовляли. Тоді вона сказала, що мій чоловік, швидше за все мені зраджує, так як його неодноразово бачили з якоюсь кралею. Я назвала це вигадками заздрісників, але так образливо стало, що вирішила повернутися додому. Думала, поки чоловік на футболі відпочину перед телевізором і подивлюся якийсь фільм.

Тільки ось фільм я побачила раніше, ніж взяла в руки пульт. Приходжу я додому, а мій любий з іншою жінкою. Так я і стояла в дверях, а замість виправдань почула запитання:

—А чому ти не у мами? Попереджати треба, коли повертаєшся. Погуляй ще трошки, поки ми себе до ладу приведемо.

Тоді я розвернулася і поїхала назад до своїх батьків. Але душа ж не з каменю. Та й люблю я його. А скільки сімей живе от так. Я повернулась до нього, прибрала в домі і наготувала їжі. Просто, тепер попереджаю, якщо повертаюсь раніше.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page