Кілька років тому я познайомилася з матір’ю свого обранця. Вона була адекватною та милою жінкою, і мені навіть здалося, що я їй сподобалася. Весь вечір я проговорила зі свекрухою на різні теми, попутно попиваючи чай.
Мій хлопець так терміново організував нашу зустріч, тому що найближчим часом ми планували узаконити наші стосунки, одружившись. Він сказав:
— Мам, ти головне не хвилюйся, у нас все буде добре. Ніна зараз живе у своїй квартирі, ось туди ми і переїдемо, а потім зберемо кошти і купимо житло просторіше.
— А де ж ви гроші на неї візьмете?
— Ми думали старий будинок, який мені у спадок перейшов на продаж виставити, а якщо не вистачатиме, то в банку кредит візьмемо.
— А як же Нінина квартира?
— Її ми будемо в оренду іншим людям здавати. Гроші зайвими у молодій сім’ї не бувають.
— Вірно кажеш.
Так і вирішили. Життя було просто прекрасним. Ми стали жити удвох у моїй однокімнатній квартирі. І нарешті сходили до РАЦСу розписатися. Нас влаштовував такий розвиток подій, бо сенсу витрачати гроші на пишне весілля не було.
Після того, як штамп у паспорті був поставлений, ми вирішили відзначити цю важливу подію у родинному колі. А потім я і мій чоловік полетіли на море, де відпочивали майже два тижні.
А коли ми повернулися додому, отримали дзвінок від Наталії Семенівни, яка хотіла прийти в гості. Переліт вимотав нас дуже сильно, але не забороняти ж свекрусі приходити.
Вона пройшлася нашим затишним гніздечком, і схвалила наш вибір, але сказала, що нам потрібно квартиру більшу однозначно. Я як хороша господиня відразу взялася кип’ятити чайник і заварювати чай, після чого побігла в магазин за тортом.
Закінчивши трапезу, я зібрала весь брудний посуд і віднесла в раковину, щоб негайно вимити його. Я ще з дитинства терпіти не можу дивитися на гору чашок та тарілок, що накопичилися за цілий день. Це просто виводить мене із себе.
Але коли я з ентузіазмом стала до справи, підійшла ззаду Наталя Семенівна і запитала:
— Що це за дивний засіб?
— Це хороший гель для миття посуду, – відповіла я.
— І ти ось цим посуд миєш?
— Так, а що таке?
— А де мило господарське? Тільки і тільки ним посуд мити потрібно. Хіба тебе не вчили.
Я поглянула на неї, мило посміхнулась і сказала, що буду мити обов’язково, але колись. А зараз мене і цей засіб влаштовує.
Думала, наївна, що на цьому все скінчиться. Ага! Розмріялась!
— А чому ти зараз посуд миєш? – чую. – Гості в домі. Як можна мити посуд у той момент, коли ти гостей приймаєш. Це ж не чемно, доню.
Гаразд, залишила я ті тарілки вже. Пішли у кімнату. Посиділи ще трохи і мама чоловіка іти зібралась.
— А ти не одягаєшся? – дивиться на мене.
Я запитую здивована, навіщо?
— Мило господарське придбаєш. Я виростила і вручила тобі здорового і сильного чоловіка. Тобі нічого робити не треба, тільки підтримуй те, що є. Тому, ходімо зі мною, я покажу чим потрібно посуд мити і який чай пити. Придбаємо і форми для випічки торту, я завтра прийду тебе вчити пекти. А то у неї гості, а торт із магазину.
Не знаю, як би вчинили на моєму місці ви, але я надто виморилась під час перельоту, напевне. Заголом, моя свекруха тепер зі мною уже не спілкується кілька років. Навіть, онуків бачити не бажає. А у сина все запитує, чим я його годую і які макарони купую. Він там щось угукає в слухавку, на тому і все.
Головна картинка – pexels.
