fbpx

А коли у Світлани вискочив на обличчі прищ, то свекруха нашепотіла сину, що то якась недуга і він повинен швиденько тікати, доки дружина не одужає, адже то передається

Чоловік Світлани, Віталій, мав звичку ділитися зі своєю мамою найпотаємнішим. Він щодня доповідав їй все, що сталося з ним за день. Говорив, що їв, де був, куди ходив, що бачив. Що купив і скільки це коштувало. Тата цурався, а ось з мамою базікав годинами.

Мама дорослого Віталіка знала про синульку все: і скільки він заробляє, і що відбувається в його особистому житті. Світлану все це дратувало.

Світлана ділилася з чоловіком всім. Вона була впевнена: він найближча людина. Тільки у відповідь почуттів від чоловіка не дочекалася: для нього близькою була мама, а не дружина. На прохання нічого не говорити свекрусі Віталій кивав, але в той же вечір все доповідав.

Нещодавно Світлана звільнилася з роботи. Вона вирішила піти в іншу фірму. Про що розповіла чоловікові. Свекруха дізналася про все і веліла синовій дружині грошей не давати, аби скоріше виходила на нову роботу. А то звикне жити за чужий рахунок і все тут.

Того ж вечора, чоловік “серйозно” поговорив з дружиною. Чітко дав зрозуміти, що розраховувати вона може лиш на себе.

А коли у Світлани вискочив на обличчі прищ, то свекруха нашепотіла сину, що то якась недуга і він повинен швиденько тікати, доки дружина не одужає, адже то передається. Коли чоловік речі збирати почав, Світлана не витримала і сама пішла до своїх батьків.

Віталій спочатку не надав цьому значення. Ну, подумаєш, поїхала. У нього ж є мама. Найближча людина. Хіба потрібен хтось ще?
Віталій з дитинства знав, що «жінок багато, а мама одна». Так вона говорила. Він був переконаний, що «ніхто, крім мами йому не потрібен».

Йшов час. Світлана на зв’язок не виходила.

І тут до Віталія почало доходити: мама не замінює йому дружину. Так, вона його уважно слухає. Так, вона його любить. Вони часто телефонують одне одному і зустрічаються.

Але мама – це мама. Це не дружина.

Всім в дитинстві потрібна мама і її любов. Хтось же не розуміє і не приймає того, що виростаючи нам потрібна уже інша любов. Все життя такі люди нудьгують від самотності поруч з мамою. І переконують себе, що їм ніхто не потрібен. Що так добре одному.

Але чи так це?

Автор невідомий. Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page