Він що – мішок з картоплею, що його можна взяти на плечі та перенести в свій погреб? А потім сторожувати ночами аби хтось інший не вкрав? Ви при своєму розумі?
Мене вже дістали ці погляди і пересуди, бо я тут абсолютно маю чисту совість!
Так, ми з Вадимом давно зналися і час від часу пересікалися в якихось спільних друзів на святкуваннях. І що?
Я на нього не кидалася, як і він на мене.
Мені він подобався, а я йому, у нього гарне почуття гумору. На той час він мав дружину, як і я мала чоловіка, тому ніхто ні на кого не збирався кидатися.
Потім в моєму житті настала потреба знайти хорошого адвоката, щоб грамотно завершити процес поділу майна.
Ось тут і знадобився Вадим, який і адвоката порадив і дуже мене підтримав на початках, бо як би там не було, але завершувати тривалі стосунки, а ми з чоловіком були разом десять років – це доволі важко.
Звичайно, що подруги мене теж підтримували, але саме чоловічий погляд на цю всю ситуацію вселив у мене надію.
– Та він тебе просто не вартий, – сказав мені Вадим, – Ти гідна набагато кращого чоловіка!
Все. Це мене просто окрилило.
Дуже важливо знати, що ти гідний чогось більшого, що ти не та затуркана жінка, яка вічно не могла вгодити чоловікові. Все щось йому було не так. А виявляється, зі мною все так. Абсолютно так. І давно це все треба було завершувати! А не гризти себе та якось переінакшувати.
І ось так ми почали ближче спілкуватися і нічого між нами не було.
Мені подобалося, що він чоловік діла – пообіцяв і зробив, а не як мій чоловік.
Коли ми зрозуміли, що між нами все набагато серйозніше, я йому сказала:
– Вадиме, ти одружений. Я не в тому віці, щоб дозволити собі витрачати час на такі стосунки.
– Невже ти думаєш, що я зробив би з тебе любаску? Ти гідна бути дружиною і нічим не менше.
І ось він зібрав речі та переїхав до мене, залишивши своїй дружині і дітям квартиру та машину.
І мені ні разу не відкрився рот аби його за це картати.
Він зі мною почав життя з самого початку і ми разом вже стали творити свою родину.
Всі статки ми заробили самі, але завжди у нас було порозуміння та повага один до одного.
Ніяких поганих слів, ніяких обвинувачень чи нарікань у нашій родині немає!
Як згадаю, що у мене було у минулому шлюбі, то це небо і земля! Вадим бере відповідальність за всі свої дії і завжди виконує те, що обіцяє. У нього немає якихось відмазок та виправдань.
Якщо він не може щось зробити, то він це каже.
Так само чесно каже, коли не хоче щось робити і пояснює чому.
Як би не звучало, але ми чесні один з одним – ось що найголовніше.
І так, у нас вже є діти, двоє, я ніколи не сумнівалася в тому, що Вадим буде гарним батьком.
І в мене немає навіть думки про те, що я можу повторити долю його першої дружини.
Ми – це зовсім інше. Ми – це довіра, повага та чесність.
Тому всім тим жінкам, які вважають, що інша жінка у вас щось вкрала. Задумайтеся чи ваш чоловік не був для вас річчю?
Якщо ви ставилися до нього, як не до особистості, а до якоїсь функції: заробляння грошей, виконання забаганок, здійснення ваших мрій, виховання дітей. А де тут його бажання? Ви його щось питаєте, чого він хоче і про що мріє?
Ото ж бо. Тому не треба охороняти цілодобово той мішок з картоплею, а подивіться на свого чоловіка, як на людину, якій буває і сумно, і важко, і розпачливо. Та підтримайте його, як він підтримує вас.
Фото Ярослава Романюка.
