З Жанкою ми були найкращими подругами. Однак після закінчення школи вона вискочила заміж і поїхала на ПМЖ в Штати. Нечасте листування незабаром припинилася, і довгий час ми нічого не знали одна про одну. З появою соцмереж знайшлися і знову відновили спілкування. Минуло понад двадцять років, і ось Жанка прилетіла до столиці. Вона сидить навпроти мене за столиком у кав’ярні і розповідає про своє американське життя.
Коли відкрилася правда…
– Так ось, з першим моїм ми розлучилися через кілька років. Залишилася жити в Нью-Йорку, заміж не виходила. І раптом випадково на вулиці зустрічаю – кого ти думаєш? – Солошенка! Ти ж його пам’ятаєш?
Я прекрасно пам’ятала Віталіка Солошенка – нашого однокласника.
– Виявилося, він вже давно в США. Я, звичайно, поцікавилася, яким чином. Ось тут і з’ясувалася вся правда. Ти пам’ятаєш Віталікову маму? Ну, цю красуню? Вічно по театрах та операх ходила. А батька його? Загалом, з’ясувалося, що він Віталіку зовсім не батько! А справжнім батьком був…
Жанка назвала ім’я і прізвище відомого в ті часи оперного співака. Я застигла від подиву.
– Ну, а він же тоді був одружений на якійсь цяці з балету, популярність на піку, і репутацію псувати через “лівий” зв’язок зовсім не хотілося. Ось Віталькіна матуся і вийшла заміж за свого давнього прихильника, а той так її кохав, що, не роздумуючи взяв з чужою дитиною. А баритон цей, як тільки випала нагода, звалив в Америку і там став добре заробляти. Ось тільки дітей у нього, крім Вітальки, не було. Балерина так і не змогла подарувати йому нащадка. Ну і під старість прокинулися в ньому батьківські почуття, а може, совість заїла, і вирішив він Віталіка до себе викликати. Зв’язки у нього були хороші, і Віталін переїзд в США пройшов без особливих проблем. Ось така історія.
Я не стала розповідати Жанці, що через деякий час після її від’їзду, ми з Віталькою планували побратися. Але тут прийшов цей виклик. Пам’ятаю день в міському парку, коли Віталік переминався з ноги на ногу і щось мимрив про щасливий випадок і єдиний шанс. Я мовчки розвернулася і пішла. Відтоді про нього нічого не знала і не чула. До сьогоднішнього дня.
У цей момент до столика підійшли двоє чоловіків. Обличчя одного з них я одразу впізнала по афіші, які висіли в столиці багато років назад. А другим був Віталій…
– А тепер головна новина! – Жанна виструнчилася, – хочу представити тобі мого чоловіка Віталія! – і вона нерозумно захихотіла, – в загальному, ми два роки одружені.
Не знаю, що на мене найшло в цей момент, але я сказала, дістаючи з сумочки телефон:
– Я вас теж хочу з деким познайомити.
Незабаром в кафе з’явилася моя донька Ліза. Вона з подивом дивилася на колишню оперну знаменитість. Я чмокнула її в щоку і посадила поруч з собою.
– Справа в тому, – почала я, дивлячись на Віталіка, – що після того як ти поїхав, з’ясувалося, що я при надії, але повідомити тобі про це у мене не було можливості. Тому, Лізонько, познайомся, це твій батько.
Я перевела погляд на Жанниного тестя.
– А цей статечний чоловік, Лізо, твій дід. До речі, Ліза недавно ступила на вокальне відділення академії мистецтв, і викладачі в один голос твердять про неймовірний талант. Тепер я розумію, від кого у неї це…
За матеріалами: Розповіді кумедної Леді(Людмила).
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
