Незабутня виписка!
— Я цю свою виписку ніколи не забуду! – розповідає Люда. – Чоловік працював у цей день, і навіть, здається, минулої ночі. Прямо з роботи приїхав за нами. Просила взяти відпустку – не зміг, просила взяти відгул або хоча б відпроситись – не зміг. Гаразд, просила вдома все приготувати до появи дитини. Сказав, не хвилюйся, мама прийде, все зробить. Усе купимо, виперемо, приготуємо, дістанемо, порядок наведемо. І що зрештою?
— А що зрештою?
— Ой, навіть згадувати не хочу. Словом, примчав без квітів, спізнився на півгодини, фотоапарат забули, всі бігали один за одним, метушилися, щось там фоткали на телефони, все косо-криво, ну гаразд. Приїхали до нас додому, там моя мама вже, тільки-но приїхала, мабуть. Дивлюсь, вона якась дивна. Заходжу до кімнати – безлад неймовірний! Все розкидано, розкладено, на всіх поверхнях шар пилу, а головне – ні ліжечка, ні візка, ні дитячих речей! Зовсім нічого! Жодної дрібнички, яка б вказувала на те, що у нас з’явилася дитина і сьогодні виписка!
Людка у шлюбі шостий рік, півтора місяці тому вони з чоловіком нарешті стали батьками чарівного синочка. Появу дитини відкладали свідомо: жили собі, притиралися, виплачували квартиру. Минулої весни Люда поміняла роботу, вийшла на нове місце на випробувальний термін, а за тиждень зрозуміла, що при надії.
— Вирішила вчинити чесно: сказала начальству одразу! – посміхається Людка. – Ну, мене по-чесному одразу й виперли, не минув й випробувальний термін, під якимось вигаданим приводом. Можна було поборотися за допомогою юристів, але ми з чоловіком вирішили: що робиться, все на краще. Отже, спокійно сидітиму вдома, не їздитиму в транспорті, не чіплятиму бацил. Чоловік одразу влаштувався на підробіток, у грошах ми майже не втратили. Все влаштувалося добре!
Носила малятко легко, без жодних проблем. Майбутня матуся гуляла у парку, їла фрукти, читала батьківські форуми в інтернеті, вибирала дрібнички.
— Тільки ось купувати щось наперед чоловік мені категорично заборонив! – розповідає Люда. – Сказав – в потрібний день, все буде! Сестра його сказала, що віддасть нам ліжечко та комод, плюс ще якісь дрібниці – матрацик у ліжечко, бортики, ванну. Речі у них дуже хороші, недешеві, я була рада. Із чоловіком обговорили, де ми все поставимо. Я йому казала, може, забереш речі раніше? Їх треба зібрати, вимити, застелити, все приготувати. «Не хвилюйся, ми все встигнемо!» – була відповідь. Сказав, щоб я зібрала собі тільки сумку. Решту, мовляв, мами зроблять, вони прямо проходу не давали обидві, так чекали на онука. Ну, я і не хвилювалася, мами то мами, мені ж краще!
В останні тижні Люді було важкувато. І не сиділося і не лежалося. Чоловік же з головою поринув у підробітки – гроші їм були потрібні.
— У результаті прямо день у день все й розпочалося, — розповідає Люда. – Начебто стільки разів малювала собі в голові, як це буде, але все сталося зовсім не так, як я планувала. Виїжджала з дому розгублені, все кинула, як було. Прання речей своїх навіщось запустила. Так ці речі три дні в машинці та кисли! Ніхто навіть не намагався витягнути.
Після виписки з’ясувалося, що до появи дитини ніхто з численних родичів Люди і палець об палець не вдарив.
— Добре, що були речі якісь із подарунків! – зітхає Люда. – Дитину я переодягла, нагодувала, поклала поки що на своє ліжко. Чоловік кинувся до сестри, привезли з їхнього гаража ліжечко з комодом, матрац, пакет із якимись речами. Все порошне, брудне, як там стояло в гаражі замотане, так і притяг. Я малюка поклала на своє ліжко, побігла все відмивати, прати речі. Батьки допомогли трохи речі розібрати та поїхали, чоловік ще раніше звалив на роботу. Ух, я була зла! Хотіла там одразу розлучитись, а родичам вказати на двері раз і на завжди.
Кілька днів після виписки Люда снувала по квартирі – мила, віддраювала, перепрала речі. Родичі з того й іншого боку навіть чай не попили в день виписки, поїхали зі словами, що, мовляв, потім освоїшся, покличеш. Люда розібралася з речами, дозамовила в інтернеті те, чого не вистачало. Життя увійшло до своєї колії.
Наразі з того дня минуло вже півтора місяці, але запрошувати гостей Люда не хоче – досі злиться на рідних. На свекруху, яка найгучніше трубила, що все зробить найкращим чином, на маму, яка пальця до роботи не приклала.
– А тепер родичі напрошуються у гості! – посміхається Люда. – Мовляв, час би вже й стіл накрити, відсвяткувати. Але запрошувати їх не хочу. Після такої виписки вважаю, що мені взагалі з ними розмовляти нема про що!
Але мама Люди, наприклад, взагалі не розуміє, на що дочка образилася. Бач яка, не приготували квартиру до її виписки! Сама мала думати.
Жінці дається дев’ять місяців на те, щоби все приготувати для майбутнього малюка, часу достатньо. Вже меблі можна було змусити чоловіка привезти і зібрати! Мало, що там чоловік говорив.
Фото ілюстративне.
