— А тепер слухай сюди, чоловіче. І я не жартую! Або розлучаємось, або ноги твоєї доньки в нашому домі не буде. Я не дозволю, аби ще раз повторилась подібна ситуація. Роби що хочеш. але в дім я її не пущу
Приїжджала дочка чоловіка від першого шлюбу. Два дні у нас провела, з батьком сходила в кафе і магазини, поїхала додому. Через кілька годин її мати зателефонувала, чоловік відразу туди поїхав.
Додому приїхав злий, розповів:
– Яна заявила, що ти її оригінальні навушники на китайські підмінила.
Я далека від цих гаджетів і гарнітур: ходжу зі звичайним китайцем, користуюся навушниками, які йшли з ним в комплекті. Чоловік пояснив, що мова йде про AirPods. Ці навушники чоловік подарував доньці на день народження пару місяців назад. На той момент я не знала їх вартість. Тільки я вважала, що подарунок для Яни обійшовся моєму чоловікові в кілька сотень, а не в шість разів більше.
Яна розповіла, що до нас вона приїхала з оригінальною гарнітурою, а повернувшись додому виявила, що у неї в сумці китайська підробка. Яна і її мати зажадали справедливості: мого покаяння перед їх очима, повернення гарнітури або грошей на нову.
Чоловік – мені:
– Я знаю, що ти не могла, але повинен запитати.
– Ні, я не брала! – образилася я.
Після цього мені подзвонила колишня дружина, слів не добирала. Чоловік відібрав у мене трубку, заступився. Увечері дзвінок: все, розібралися.
Дочка сама продала оригінал, купила підробку, різницю прогуляла з подружкою. Мою честь відстояв вітчим Яни, другий чоловік колишньої дружини мого чоловіка. Він, як і мій чоловік, не повірив дівчині, і провів своє розслідування. Без порушення особистих кордонів не обійшлося, на жаль.
Вітчим заліз до Яни в ноутбук, а там в історії збереглося оголошення про продаж. Яна намагалася відпиратися: мовляв, вона якось брала ноутбук до нас, і я в цей час могла створити то оголошення, але не
вийшло.
Переді мною ніхто не вибачився. Крім чоловіка. Однак бачити його дочку в нашому домі після такої витівки я більше не хочу. Принаймні до тих пір, поки вона не попросить вибачення. Так чоловікові і сказала. Він подзвонив дочці, повідомив, що до нас в гості вона не поїде, доки не вибачеться переді мною. Що вона відповіла – не знаю. Навряд щось адекватне.
Незважаючи на заборону, Яна все-таки до нас заявилася. Чоловіка не було вдома, тому я просто не відчинила їй двері. Вона поставила на вуха всіх, судячи з мого телефону (дзвінки від її матері, моєї свекрухи і чоловіка), але я нікому не відповіла. Яна постояла в під’їзді хвилин двадцять і пішла.
Увечері відбулася серйозна розмова з чоловіком. Я поставила питання руба: або розлучення, або ноги Яни не буде в нашому будинку без вибачень. Мені абсолютно все одно, що вона їздить не до мене, а до батька: їсть вона мою їжу, ходить по моїм килимам, спить на дивані, який я купила зі своїх відпускних грошей. Мені
набридло, що вона користується моєю гостинністю і щось витворяє.
Днями Яна всю ніч просиділа у нас під дверима. У буквальному сенсі цього слова: тато перестав давати гроші, вона попросила у матері, та їй не дала, вони посварилися. Яна грюкнула дверима і пішла до тата. А тато був на роботі, зате вдома була я, мачуха-злодійка. Вона без найменших докорів сумління намагалася дзвонила в двері і вимагала, аби я їх відчинила.
Я зателефонувала свекрусі, та не виявила бажання запросити внучку до себе або приїхати за нею, відразу відмовки знайшла: ноги, голова, вона вже спати збирається, і взагалі – у дівчинки є батьки, нехай вони і вирішують проблему.
Колишній дружині теж було начхати:
– Яна поїхала до батька. Все, що з нею трапиться – його зона відповідальності.
Чоловіка з роботи не відпустили.
Чоловік поставився до мого вчинку нормально: відразу після мого дзвінка він скинув Яні на карту гроші на таксі, вона в будь-який момент могла поїхати додому. Чому не поїхала? Хто її знає? У шістнадцять років у
людини є голова на плечах. Хто винен, що Яна нею не користується?
Редакція тексту – intermarium.news
Головне фото ілюстративне – firestock.ru
