Мою молодшу сестру завжди любили більше за всіх інших дітей у сім’ї, їй дарували більше дорогих подарунків, з нею розмовляли і грались.
А ми із братом разом закінчила школу, потім навчалися в університеті, під час навчання орендували кімнату на стипендію. Брат Олег одразу почав шукати роботу та братися за будь-які підробітки. Я ж навчалася відмінно і мені платили підвищену стипендію. А мого брата підвищили на роботі і він перевівся на заочну форму навчання.
Потім ми стали орендувати квартиру причому брат збирав на власну квартиру. За весь цей час ми у наших батьків жодного разу не просили допомоги, адже знали, що вони зайняті молодшою сестричкою. Потім я вийшла заміж, закінчила університет, почала жити окремо від брата. Олег зараз живе разом із своєю нареченою він таки заробив собі на квартиру.
А тут лютий минулого року і до мене переїхали батьки, адже іншого виходу в них просто не було. Я тоді не думала про майбутнє і лиш раділа тому, що батьки мої і сестра жива.
По приїзді батьків моїх я раптом згадала чому ми з братом так прагли жити від них далеко. Мої тато і мама на руках мою меншу сестру носять. Їй уже за тридцять, вона не має ні родини, ні професії, ні якихось бажань окрім як обновки, салони краси і гарні фото у профіль. Проте, гонору у неї стільки, що й не підійдеш.
Тато ж із мамою буквально мліють на неї дивлячись. для них вона найкраща найрозумніша і найуспішніша. Вони приїхали не на деякий час пожити у мене, аби небезпеку прибути, ні. Вони ніби як почет королеви і вважали, що й моя родина повинна приклонитись і заносити “шлейф” моїй сестрі на кожному повороті.
Першим мій чоловік не витримав усього того. Одного вечора він сказав, що більше не в змозі витримати такої картини перед очима і не може більше слухати того, що моя мама йому наспівує.
Я була щиро здивовна, що ж такого мама моя може йому казати. Почуте мене вразило:
— А що каже? ось наприклад, сьогодні вранці казала що я не розумна людина, адже досі не бачу які перед ним можливості відкрились. Говорить, що твоя сестра мені буде кращою парою і ти не надто хороша господиня а от вона мені в тисячу разів кращою дружиною стане.
Коли ж я пішла запитати у мами, що то за слова, вона навіть і не знітилась:
— Ой! На правду ніхто не ображається. Зрештою. все всім і так зрозуміло, я просто вголос це сказала.
Тато, який сидів поруч лиш головою кивав на знак згоди. Мовляв, куди правду діти – так воно і є.
Тепер мені додому хоч не повертайся. Я попросила тата маму і сестру звільнити моє житло, навіть квартиру їм знайшла, проте вони голосять і ні в яку не погоджуються кудись їхати. Говорять, що я зайвий раз довела те, що вони і так про мене з дитинства знали.
І що робити? То моя родина, але витримати їхню присутність нереально. А як мені бути, якщо вони йти не хочуть?
10,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
