Майже рік минув після того, як Ольга з чоловіком розлучилась. Хоча ні, не так! Розлучилась жінка зі свекрухою своєю. У владної і принципової жінки доля не склалась і вона жила синовим життям. Від моменту знайомства з майбутньою дружиною сина, та повчала і “підганяла” Оксану під виплекані за роки самотності стандарти ідеальної жінки для свого сина.
— От ти не правильно себе поводиш, – ошелешить невістку, – Чому ти не телефонуєш чоловіку і не розпитуєш, як він там на роботі.
Ольга вихована у повазі до дорослих спершу навіть виправдовувалась і пояснювала щось, але отримувала чергову порцію повчань. Ольгин же чоловік вважав свою маму ідеалом і еталоном, тому коли Оль пожалілась на свекруху отримала від коханого пораду прислухатись до мудрої жінки і все ж зробити, як їй підказують.
Дивно, але дівчина протрималась аж десять років. Навчилась бачити лиш хороше і якось навіть щасливою себе вважала. На повчання свекрухи увагу давно не звертала і більше відмовчувалась, а чоловіка просто любила не помічаючи йог вад.
Терпець скінчився після появи близнят. Тут і прозріла бідолаха: свекрусі все потрібно і лізе у кожну шпарину, а чоловік навпаки – лежить на дивані в навушниках. Спробуєш підняти, так тут же летить мама на захист сина.
Одного дня Ольга просто без сцен і з’ясовувань стосунків, забрала дітей і пішла до матері. Літня жінка з радістю прийняла доньку. Тут Ольга нарешті відчула, який тягар несла всі десять років, здається, вперше побачила, як постаріла за той час і наскільки у неї сумні очі.
З радістю почала допомагати матері по господарству. Затіяли вдвох неабиякий ремонт і повне перепланування будинку, адже не одна ж тепер мама, ще троє людей жити в тому домі буде. Минуло шість місяців і стала Ольга помічати, що її мама вже не така, якою вона її пам’ятає. Де й ділась добра і усміхнена мамуся, натомість почали проявлятись зовсім недобрі риси характеру. Могла підвищувати голос на малих і Олю, ніколи не йшла не компроміс, усе повинне було бути саме так, як сказала вона.
Оля багато плакала. Позбувшись від одного потрапила ще в гірше. Діти вже бабусю просто уникали.
— А де це твоя зарплатня? – запитує мама доньку, – Нам потрібно дах перекрити, візьмеш кредит і додатковий підробіток. Робочі завтра прийдуть, запишеш, що купити потрібно.
Коли Ольга почула, що в їхньому селі жіночка хату продає за смішні гроші, аж підскочила від щастя. Одразу зателефонувала і попросила показати помешкання. Щаслива прибігла до мами розповісти, як же їй пощастило, але замість радості в очах матері побачила сльози.
— А тут тобі, що погано? Для кого ж ми оце все робимо? Я сама і не подужаю завершити все. Ти ж у мене одна, доню! Нащо мені оці стіни, як тебе не буде. Виходить ти від мене тікаєш. Рідна мама тобі теж не така?
Як Оля не пояснювала матері. що просто хоче бути господинею у власному домі, та лиш плакала і казала, що піде в нову хату разом з донькою.
Сьогодні Ольга відмовилась навіть дивитись той дім. Мама всю ніч не спала і все схлипувала і крапала терпких крапель на цукор. Ользі стало соромно за себе, адже мама і справді літня жінка, а вона її покинути надумала.
Коли я запитала в Ольги, чому вона просто не подивилась ту хату, вона з такою тугою сказала, що якщо сподобається вона не переживе, адже це мрія, яка мала ось ось здійснитись, а у неї ж мама. Треба було бачити її очі: два океани печалі.
Я й не знаю, що порадити їй. Залишити семидесятирічну матусю і йти у власний дім, чи все ж навчитись жити зі старенькою, адже це її мама і рік не показник? Так хочеться допомогти і дати слушну пораду. А от яку?
Автор Анна К.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
