Як тільки я чую десь слово “ремонт”, одразу у мене холодний піт. Усьому виною моя найдорожча свекруха – Ганна Євгенівна. Протягом останнього року вона вирішила чіплятися до нас із проханнями зробити їй ремонт. У результаті ми з чоловіком на кожних вихідних у неї працюємо. Так далі продовжуватися просто не може. До того ж, вона на час ремонту до нас переїхала.
Лише рік тому свекруха пішла на пенсію. Вона б і далі працювала, але вже вік поважний. Дачі вона не має, онуків ми їй не довіряємо, тому вона вже не знає, чим себе зайняти і куди спрямувати свою енергію. Краще б вона працювала. Але як є, так є. Моя свекруха стала пенсіонеркою. Упродовж кількох місяців відпочивала, робила різні забуті справи, гуляла, а після їй стало просто нудно. У парку холодно, подруги зайняті, погостювала у сестри та сидить сама собі вдома.
Сидячи перед телевізором, вона подивилася передачу про ремонт і одразу їй на думку прийшла ідея — затіяти грандіозний ремонт у своїй квартирі. Хоча раніше ні на що не скаржилася. З того дня ми з чоловіком стали постійними клієнтами “Епіцентрів”. Свекруха дуже ретельно вибирає шпалери, ламінат, плінтус, лампи. Причому вона не може зробити це одразу в одному магазині – їй треба об’їздити всі та подивитися асортимент. Одне там купить, інше тут. Потім фотографує приклади, приїжджає, вивчає, думає.
За тиждень може передумати і знову все по колу. Нам уже соромно у вічі продавцям дивитись. Вони їй мило посміхаються усе пояснюють. Свекруха з ними консультується і нічого не замовляє. І так майже щодня. Може три дні поспіль у різних консультантів запитувати щось, потім відповіді порівнювати і йти з тим же питанням до “Леруа Мерлен”. У результаті вона дозріла. Я була щаслива – все найгірше позаду. Рано тішилася – це був лише початок.
Свекруха живе в двокімнатній квартирі, так що цілком могла б жити в одній кімнаті і робити ремонт в іншій. Потім навпаки. Все потихеньку, без поспіху.
Тільки Ганна Євгенівна затіяла грандіозну перестановку. Тож усе почала руйнувати. Жити в такій обстановці неможливо, тому вона переїхала до нашої оселі. Довелося прийняти. Найгірше те, що вона категорично відмовилася наймати робітників. Вони з сестрою все обдерли, пересунули меблі, а всі інші роботи лягли на наші з чоловіком плечі. Ще запросили племінницю та її чоловіка.
— Ви що? То скільки з мене візьмуть робітники? Та й не довіряю я їм. Набагато краще все робити самостійно. – Заявила вона.
Гаразд. Тільки ж ми не будівельники. Шпалери кожен поклеїть, а от як плитку класти? Ламінат стелити? Ми вмовили її користуватися послугами найманих робітників частково. Щоб не переробляти. Вже давно роботи підійшли б до кінця, але свекруха хоче сама все контролювати. Уже третя бригада після її вказівок “по темі” розвернулась і пішла.
Мій терпець урвався і я сказала, що більше у квартиру свекрухи ні ногою. Це ж божевілля якесь! За рік не закінчити ремонт у двокімнатній квартирі за наявності грошей! Це нормально? Свекруха почала обурюватися, але я її поставила перед фактом: не збираюся витрачати своє життя на ремонт. Має 3 тижні, щоб усе доробити і переїхати.
Ганна Євгенівна звичайно дуже обурилась, глянула на сина, але чоловік теж втомився від цього і підтримав мене.
Що за циркова вистава? Причому ми категорично відмовилися брати участь у закінченні ремонту. Просто хочеться виспатися та відпочити.
Тепер свекруха ображена на нас. Ходить ледь не плаче, спілкується лише у справі. Наскільки я знаю, ремонт зусиллями найнятої бригади таки йде до свого завершення, принаймні хоч речі бачу мама вже збирає.
Може і не можна так з рідними, але усьому є межа.
10,11,2022
Головна картинка ілюстративна з вільних джерел. Колаж.