– Що ти таке кажеш, ти ж завжди говорила, що ми – ідеальна пара?
– Ну говорила. А думала, що це не так. Він тобі не підходить, тобі потрібен такий же ботанік, щоб вечорами разом какао пити і книжки читати.
– Ти справді думаєш, що мене це втішить? Мій Славко собі іншу знайшов! А я кохаю його, розумієш!
– Ну і що, це пройде! Раз іншу знайшов – значить не дуже тебе і любив. А раз не дуже любив – то навіщо він тобі потрібен? Знайдеш ще такого, який без тебе дихати не зможе.
– Легко тобі говорити, не тебе ж кинули! І взагалі звідки ти знаєш, що з тією, іншою, йому краще буде? Може, погуляє і одумається…
– І що, ти назад приймеш після такого?
– Всі помиляються, якщо він попросить вибачення, я постараюся зрозуміти. Він хороший хлопець, просто занадто поспішає жити, хоче все встигнути, ніби хтось підганяє його. Ось і зустрів напевно таку ж, зухвалу і веселу, вирішив, що йому така потрібна. Але час пройде і він зрозуміє, що зі мною краще – одружуються все одно не з тими, що свободу люблять, а зі спокійними і ласкавими, щоб вдома чекали, вечеря готували, дітей дарувала…
– Наївна ти, Марусю. Не потрібна ти йому, він мені сам сказав, що з тобою хіба що на пенсії цікаво може бути. Нудно! Борщі, діти, прибирання… Тьху! Марусю, чоловікам такі не цікаві!
– З чого це він тобі про таке говорив?
– Тому що це я – я його інша! Він мене знайшов замість тебе. І зі мною йому точно не буде нудно. Так що загорни губу назад, він до тебе ніколи не повернеться!
– Та невже… Подруга так подруга.
– А чому ні? Ти мені ще подякуєш, що забрала його – він би тебе так і так покинув, та краще раніше, ніж потім – коли вже шлюб, діти і вся інша нісенітниця, якою ти збиралася його тримати.
– І то правда. Ну я піду… І більше не обговорюйте мене, будь ласка. Я краще буду наївною, але чесною і нудною, як ти кажеш. І знайду того, хто буде пити зі мною какао на ніч… Але найбільше сподіваюся, що такі, як ви мені більше не зустрінуться на дорозі життєвій. Прощавай.
Фото ілюстративне.