Аби заробити грошей на квартиру власну ми з чоловіком поклали десять років свого життя. Їздили на заробітки, працювали на найважчих роботах, усе, аби заробити швидше отримати власний куточок. Коли ми переступили поріг власної квартири, я була найщасливішою у світі людиною. Майже одразу по тому, як ми переселились, пролунав перший тривожний дзвіночок, але я того вчасно не зрозуміла і не побачила.
Коли ми одружились із чоловіком, то жили із його мамою. Назар не перший мій чоловік, від попереднього шлюбу я мала донечку Риту. З Назаром у нас спільна доня є Оля. Доки ми по світу мотались і заробляли на квартиру, діти наші жили із бабусями. Рита із моєю мамою, а Ольга із мамою чоловіка.
Коли ми приїздили, то зазвичай зупинялись у домі свекрухи. Дівчаток забирали до себе. Ми місяць, чи два вдома були і ввесь цей час намагались надолужити втрачений час. Їздили з дівчатками у санаторії. чи на відпочинок кудись. Купували їм необхідні речі, води в кіно, чи в центри розважальні. Але час минав швидко і ми знову відправлялись на роботу, а дівчатка до бабусь
У той період я нічого не помічала. Наші діти були зразковими. Раділи нашому поверненню і обновкам, між собою гарне у них було відношення дуже. Але все змінилось. коли ми всі оселились в одній квартирі.
Старшій моїй донці цього року виповнилося 22, а молодшій — 19. Виявилось, що сестри між собою взагалі не дружать. Старша донька узагалі не хотіла, щоб у нас була ще одна дитина. Не знаю, як я того не помічала раніше, але вона так і не змогла прийняти і полюбити Ольгу.
Я намагалася якось зблизити сестер, але стає тільки гірш. Їх не можна залишити вдвох. Вони влаштовують феєричні сцени, кілька разів сусіди, навіть, викликали до нашої квартири відповідні служби.
ми рік живемо у власній квартирі і цей рік найважчий за все життя моє.
Розгублена і не знаю, що робити. Невже доведеться знову їхати на заробітки, аби дочок забезпечити окремими квартирами? Але ж ми із чоловіком уже не маємо того здоров’я.
Розгублені, а як бути просто не знаємо.
13,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
