Про що? Ти вимагаєш значну суму в свого рідного брата і думаєш, що я про це мовчатиму? Ти хочеш нажитися на нас? На нашій родині?
Минуло близько тижня після моєї розмови з братом Олега щодо боргу його дружини Віри за куплені мною продукти. Я знала,…
Знову зайнятий? Я розумію, ти маєш справи у столиці. Але ж це невідкладно, Дімо. Тут ідеться про безпеку, — вона замовкла, знову прислухаючись.
Я сиділа у своїй кімнаті, коли почула схвильований голос Світлани з квартири навпроти. Хоча я вже давно сама насилу справлялася…
Олю, ну ти ж пам’ятаєш, як я виснажувався! — сказав він, розтягуючись на дивані. — Це був справжній марафон! Мені потрібен час, щоб відновити сили. Це величезний стрес!
Після трьох тижнів спостережень за цим «безладом» я вирішила, що моє терпіння вичерпано. Мій чоловік, Артем, уже два місяці офіційно…
Не твоє діло! Вважаю за потрібне — допомагаю! І квіти дарую! Тобі що, нема чим зайнятися, окрім як у вікна виглядати і шпигувати?
Це сталося у мій день народження. Я стояла у вітальні, виглядаючи у вікно. Моє серце на мить затьохкало, коли я…
Софіє, тобі краще мене уважно послухати! — її голос був натягнутий, як струна, і вібрував від неприхованого обурення
Це сталося наступного дня після того, як ми з чоловіком, Максимом, отримали ключі від нашої нової, просторої квартири. Я якраз…
Я не збираюся перед тобою звітувати! Ні про свої витрати, ні, тим більше, про участь чи неучасть у цьому моїх двоюрідних братів. Це, Андрію, мої особисті фінанси! Наша домовленість була вільна трата залишку.
Сьомий рік нашого подружнього життя мав стати найгіршим. Я сидів у вітальні, а навпроти мене була Наталя. Вона щойно категорично…
Це ж звичайне знайомство з родиною. Звичайний вечір. Чого я так хвилююся?» — заспокоювала себе вона. Поруч сидів Остап, її наречений – добрий, спокійний, надійний. Можливо, навіть занадто спокійний для такого емоційного вихору, як її родина
Ілона сиділа в автівці біля свого будинку і дивилася на вікна, що тьмяно мерехтіли під вечірнє світло. «Це ж звичайне…
Марія приклала руку до серця. Ще трохи — і її старання будуть оцінені. І тут у двері вставили ключ.
Марії щойно виповнилося сорок п’ять, і, здавалося, нарешті доля вирішила компенсувати всі попередні розчарування одним подарунком: вона зустріла Олега. Спокійного,…
– Чому ти перестав зважати на мої думки, Ігорю? Може, втомився на роботі і нам варто вдвох кудись поїхати відпочити? – Так, – задумливо мовив чоловік, – нам треба… одне від одного… відпочити… – і після паузи ледь чутно додав: – Я від тебе йду. А мені чомусь згадався його тремтливий голос і сказані майже чверть століття тому слова «я тебе кохаю» – Прости, але я покохав іншу, не можу без неї жити.
З часу, коли Ігор тремтливим голосом сказав мені «я тебе кохаю» минуло двадцять два, нібито щасливих роки. Бо ж і…
То ти тепер пані начальник, так? А я думаю, що це ти й вечерю вже не приготуєш, куди ж тобі такій цариці до каструлі. Дитину на маму і на чоловіка, голову догори і пішла керувати.
Це був звичайний осінній вечір. Нашій доньці, Софійці, виповнилося півтора року. Ми сиділи у вітальні після вечері, і я, як…