X

Він швидко підхопився, накинув халат і вийшов, тихо причинивши двері. Я здивувалася — зазвичай він завжди вмикав беззвучний режим на ніч. Цікавість перемогла сон, я підвелася й підійшла до дверей, прислухаючись

— Дмитре, — сказала я спокійно, — я випадково почула твою нічний розмову по телефону. Ти говорив про спадщину моєї…

K Anna

Як це не обговорювали? Сергій же запевнив мене, що ви з ним допоможете. Я ж не могла сама потягнути таке свято. Шістдесят років — це не просто дата, це подія. Ти ж сама пропонувала підтримати

У ресторані «На березі» панувала тепла, святкова атмосфера: м’яке світло свічок відблискувало на скляних бокалах, а в повітрі пахло свіжими…

K Anna

Дарина дуже боялася цієї зустрічі. Вона хотіла попросити маму сказати, що вона поїхала до родичів, аби він не бачив її такою

Літо того року видалося спекотним і якимось порожнім. Дарина сиділа на лавці під розлогим кленом і розглядала свої нові сандалії,…

K Nataliya

Олег відступив убік, звільняючи прохід. Жінки стояли одна навпроти одної. Секунда, дві, три… Тиша стала майже фізично відчутною. Юля, яка визирнула з-за спини матері, здивовано підняла брови. — Натка? — першою ледь чутно вимовила гостя. Голос її тремтів.

Олег заскочив на кухню, коли Наталя вже втретє перевіряла, чи рівно лежать серветки. Він підхопив шматок домашнього сиру прямо з…

K Nataliya

— Ой, а що це у вас тут вариться? — я підняла кришку й скривилася. — Ну хто ж так м’ясо кладе? Ви б ще цілу корову в каструлю запхнули. Це ж буде вічність варитися. І чому на плиті плями від жиру? Треба ж витирати одразу, ви ж на пенсії, часу у вас повно, а ладу немає.

Минуло три місяці з нашого розставання, а пам'ять підступно підкидала деталі, які, здавалося б, мали вже стертися. Ми були разом…

K Nataliya

Я зараз приїду! — рішуче сказала вона. — Прямо зараз, у сукні, з букетом! Ми відсвяткуємо наше весілля разом, гаразд?

— Олеже, — сказала я, стоячи посередині нашої маленької кухні й дивлячись йому прямо в очі, — ти просиш у…

K Anna

Всередині, серед пожовклих листів і засушених квітів, лежав маленький срібний хрестик на тонкому ланцюжку. Саме той, мамин. Я пам’ятала, як вона носила його щодня, як іноді, замислившись, перебирала пальцями ланки ланцюжка, ніби шукаючи в ньому спокій.

— Андрію, — сказала я, сидячи навпроти нього за кухонним столом пізнього вечора, коли світло лампи падало на наші обличчя…

K Anna

Ти хоча б подумала, скільки б усе це коштувало в ресторані? — продовжував Олег тим самим спокійним тоном, ніби переконував дитину. — Там вийде значно дорожче, особливо з напоями. А вдома ми вкладемося в скромну суму. Економія вийде відчутна! На ці гроші можна спокійно поїхати кудись відпочити на вихідні або купити тобі ті нові чоботи, про які ти давно згадувала

— Ти вирішив влаштувати банкет для своїх колег просто в нашій оселі, бо в ресторані надто дорого? Два десятки людей?!…

K Anna

— Оце… Максиме Юрійовичу, ми тут… Ну, ви ж розумієте, ми люди з села, але честь маємо. Візьміть, будь ласка, за Любу, за ваші старання. Ми все віддамо, якщо мало…

Надворі вже почало сіріти, коли Степан Андрійович нарешті вмостився на старій лаві під грушею. Дерево за останні роки зовсім розрослося,…

K Nataliya

Я зупинилася. За поворотом алеї, на лавці біля фонтану, сидів він. Голова злегка похитувалася в такт музиці, а на обличчі — та сама тепла посмішка. Серце моє стрепенулося. Я зробила крок уперед, потім ще один. Він помітив мене й підвівся.

— Знаєш, Марку, — сказала я, дивлячись йому просто в очі під тиху мелодію оркестру в санаторному залі, — коли…

K Anna