Галина зробила кілька швидких кроків у мій бік. – Надіє, благаю тебе, не проганяй, – випалила вона замість привітання…
Перше, що я побачила біля своїх воріт після п'яти років в Італії, - це моя колишня колега Галина. Я знала…
– Причепився до мене, мов реп’ях, – скаржилася сусідці Олені. – Я що, єдина людина в селі?
- Знову ти? - невдоволено озвалася Галина Степанівна, зупинивши велосипед біля хвіртки. - У селі повно добрих людей. Іди до…
Чоловік повільно підвів голову і тихим, трохи дитячим голосом відповів: — Дрова скінчилися ще позавчора. Я ходив до балки по гілля, та воно сире, не горить, тільки димить.
Наталя переїхала в хату на краю села наприкінці листопада, коли сніг уже перемішувався з грязюкою на дорозі, а дні ставали…
— Я вам не “жінко”, і ніхто тут не лементує! — голос Оксани задрижав від раптової образи, яка підступила до горла. — Потрібно мати бодай якусь повагу до людей. Прийшли з собакою, як до себе додому, ще й грубіяните на рівному місці.
Оксана стояла біля великих дверей міського ліцею, визираючи серед першокласників свого онука. З боку спортивного майданчика чулися гучні свистки вчителя…
– Мама просила передати, що буде пізніше, – збрехала Тетяна, щоб не засмучувати хлопчика. – Давайте роздягайтеся, я вам чай заварю і хліба з маслом намащу.
Телефон у коридорі задзвонив різко, розтинаючи тишу порожньої веранди. Таня одразу зрозуміла, хто це. – Тетяно, ти вже вдома? –…
– Знову ця Надя, – Микола важко зітхнув і сів на лаву. – Ромо, ти дорослий хлопець, але хай йому грець, ти ж бачиш, що то за родина.
Сонце ледве зачепилося за верхівки старих яблунь, коли Микола закінчив згрібати сухе листя біля паркану. Руки боліли від дерев’яного держака,…
– Так, думаю! – відрізала вона і лягла на ліжко, повернувшись до стіни. – Не треба мене вчити жити. Я сама розберуся, хто мені пара, а хто ні.
Нам обом було вже під сорок. У такому віці на заробітки від доброго життя не їдуть. У кожного за плечима…
Я вирішила не чекати, поки ця прикра ситуація перетвориться на постійні докори, і прямо за столом повідомила всім присутнім, що відкладаю весілля на цілий рік, бо їду на закордонні заробітки.
Я завжди шукала спосіб владнати все так, щоб між нашими родинами запанувала злагода. Коли ми з Ігорем вирішили створити власну…
Донька сама вирішила піти до батька, запросити його на весілля. Вона повернулася додому бліда, очі на мокрому місці. Розказувала, що навіть у хату її не запросили, тримали на ганку
Я завжди дивувалася, чому свекруха так хотіла, аби ми з чоловіком жили погано. Вона зі своїм свекром мов ті кіт…
Наступного ранку біля входу в будку стояв пакет. Усередині лежали термос із гарячим чаєм, контейнер із гречкою та котлетами, теплі шкарпетки й невеликий акумуляторний ліхтар.
Пан Роман прокинувся від того, що вітер знову відігнув край брезенту. Холодне повітря прослизнуло всередину його тимчасового прихистку, поворушило старі…