Navigate
X

Ледь я змирилась з думкою про те, що повинна буду якось прийняти і плюбити усиновлену сином і невісткою дитину, як вони домене з новинами завітали. Я, як таке почула, ледь не плакала. Ну що ж це таке? Як же так?

У мене є дорослий син. Сім років тому він одружився. Не можу сказати, що у мене найкраща на світі невістка,…

K Anna

Я одружений, міцна сім’я, двоє дітей, вже дорослі. Дружину любив, вірніше, як потім зрозумів, шукав надійний тил. Катерина господарська, розумна, невибаглива, мрія для багатьох. Єдине, мені, звичайно, з нею було нуднувато. Я це ще до весілля зрозумів, але навіть зрадів – дружина-вертихвістка мені не потрібна була, для цього є інші жінки. Коротше, одружився, сім’я, все як годиться, але тримав себе в голові можливість скочити на ліво, якщо випаде нагода

Мені 57. Вже багато років живу подвійним життям. Не прошу співчуття або моралей, просто питаю поради: як би ви вчинили…

K Anna

Я аж їсти перестала – прислухалась. Сиділа тихіше за мишку, адже подрузі потрібно буде розмову її чоловіка з друзями передати ледь не дослівно. А розповідати буде, що. Я це з перших же слів зрозуміла

Я аж їсти перестала - прислухалась. Сиділа тихіше за мишку, адже подрузі потрібно буде розмову її чоловіка з друзями передати…

K Anna

Ніна приїхала додому, але її ніхто не зустрічав. Мамочки не стало півроку тому, будинок стояв осиротілий, відразу постарілий. Ніні почувся тихий голос мами: «Це ти, Ніночко?»

Але Ніна розуміла, що мама ніколи не запитає, ніколи не включить світло в будинку, не затопить піч, не накриє стіл,…

K Nataliya

«Я йду, так жити далі неможливо» – сказав він. Це прозвучало так буденно, ніби він побажав мені доброго ранку. Ні сліз, ні благання про те, щоб він залишився. Я чекала цих слів. Чекала, але все одно сподівалася, що все само собою вирішиться

Багато людей живуть без кохання, просто за звичкою. Їх об'єднують діти і побут. І все! Ніякої любові, просто звичка... Ми…

K Nataliya

Мені 30, я власник пабу. На роботу їжджу на метро. Зовні величезний такий бугай. Одного разу на виході з вагона побачив, що одна дівчинка з рюкзаком не може своїми силами вийти. Вирішив їй допомогти: взяв за капюшон і вийшов разом з нею. На наступний ранок, дивлюся, шукає мене очима в вагоні – так ми 2 місяці разом і їздили, я допомагав їй виходити.

Вона давала мені слухати свою музику і взагалі поводилась мило і скромно, я навіть почав шкодувати, що їй всього років…

K Nataliya

Батьки залишили нам нам із братом навпіл у спадок добротний будинок з досить великою присадибною ділянкою у передмісті мегаполісу. Здавалося б, живи і радій. Але брат розсудив по-іншому. У мене один син, а у нього троє дітей, і він вважає, що йому мало дістатися дві третини будинку і ділянки, тому що онуків більше. Я намагалася пояснити йому, що це – рішення батьків, і ми не маємо права їх засуджувати за це. Але він уперся, образився, перестав спілкуватися

Нас у батьків двоє - я і брат. Колись давно батьки влаштувалися в невеликому селі в передмісті, збудували великий добротний…

K Anna

Перевезли мою маму до себе. Вона продала майно в в Україні і возз’єдналася з нами. Я поїхала за кордон, коли була ще школяркою по обміну, та так тут і залишилась. Зрідка приїжджала додому, але основне спілкування у нас було лиш телефоном. Тому, якщо чесно і відверто, то мама для мене чужа людина і який у неї характер я гадки не мала, як в принципі і вона про мене

Перевезли мою маму до себе. Вона продала майно в в Україні і возз'єдналася з нами. Я поїхала за кордон, коли…

K Anna

Так сталося, що Катя, десятирічна дівчинка, живе тепер з вітчимом, в її рідному домі. Після того як не стало мами, вона залишилась жити з людиною, яка її зовсім не любить. Ну ось анітрохи не любить. На людях вітчим не показував свою нелюбов до Каті. Він міг і по голові її погладити, і похвалити, дуже слухняна і хороша дівчинка, але вдома було все навпаки.  Та й не міг він віддати її в дитбудинок, люди в селі не зрозуміють. А якщо люди не зрозуміють, значить і життя йому не дадуть

Так сталося, що Катя, десятирічна дівчинка, живе тепер з вітчимом, в її рідному домі. Після того як не стало мами,…

K Anna

Минуло приблизно два місяці після того, як не стало батька, коли в квартирі пролунав телефонний дзвінок. Це мене дуже здивувало, адже на стаціонарний телефон ніхто сто років не дзвони. Я підійшла до телефону, приємний жіночий голос запитав: – Доброго дня, можна Михайла Вікторовича до телефону?

Очі миттю наповнилися сльозами, мені знову доведеться говорити те, що досі важко усвідомити. - Тата більше немає, - тихо сказала…

K Nataliya