– Дитинка? – здалося мені ніби небо на мене обрушилося, так і придавило свинцевою вагою. Подивився на Тамару, животик круглий, великий, з-під шалі визирає. Як же я відразу не помітив? Все в очі її сині дивився. І так погано мені стало, хоч вий! Завив, сльози градом потекли. – Томо, як же так?
Я записала його історію, не забравши, і не додавши, так, як він мені її розповів. Поки він говорив, у мене…