X

— Знаєш, — сказав він тоді, — я не одружуся, поки не знайду таку, як ти. Щоб і в роботі розуміла, і копійки в кишенях не соромилася рахувати.

На календарі було чотирнадцяте жовтня. Я сиділа за кухонним столом, застеленим клейонкою з візерунком у дрібну клітинку. Навпроти мене лежав…

K Nataliya

– Краще за тебе? – батько нарешті заговорив, його голос був низьким і важким. – Ти молодий і наївний. Тобі треба кар’єру робити, а не благодійністю займатися. Знайдеш собі нормальну дівчину з сім’ї, яка тобі допоможе, а не гирею на ногах висітиме.

Все почалося в Тернополі. Я тоді вчився у військовому училищі. Дисципліна, форма, ранні підйоми – все за статутом. На вихідні…

K Nataliya

Марічка так і не змогла знайти в собі сили, щоб рішуче відмовити матері. З важким серцем вона погодилася обговорити це питання з чоловіком, хоча подумки вже готувалася до тривалого з’ясування стосунків.

Я тебе благаю, почуй мене! Ти просто не уявляєш, у яке скрутне становище потрапила ця жінка. Їй зовсім ніде зупинитися…

K Anna

— Та ти все на ту дорогу дивишся, чи не їде хто. Дарина вже в місті заміж вийшла, Павле. Кажуть, чоловік у неї великий начальник. Забудь ти те дитинство.

Павло пам’ятав це подвір’я ще зовсім іншим. Тоді паркан був пофарбований у яскраво-зелений колір, а вздовж доріжки росли кущі смородини,…

K Nataliya

— Ми люди прості, університетів не закінчували. Нам аби картопля вродила та корова не хворіла. А ти, Тетяно, краще б пішла огірки перебрала в погребі, бо погниють, поки ти там свої книжки гортаєш.

У хаті було тихо, тільки віник шурхав по старому лінолеуму, збираючи дрібні шматочки скла. Таня нахилилася, витягуючи з-під кухонної шафи…

K Nataliya

Я просто хочу спати, Дарино. Я засинаю за кермом, я припускаюся помилок на роботі. Моя мати права: у нашому роду ніколи ні в кого не народжувалося двоє за раз. Мені потрібен спокій. Твоя мама допоможе, а я поживу у своїй квартирі. І… якщо ми вирішимо розійтися остаточно, давай домовимося без суду й офіційних виплат. Мені теж треба на щось жити, а тобі залишиться державна допомога на дітей. Так буде чесно.

— Якщо ти зараз переступиш цей поріг, назад дороги не буде, — тихо, але надзвичайно чітко промовила Дарина, дивлячись, як…

K Anna

Ми ж родичі, практично одна сім’я! Мені тут якраз обіцяли дуже грошовиту справу, буквально за тиждень-два все закрутиться. Ти тільки виручи мене зараз, дуже тебе прошу, — звичним жалісливим тоном канючив у Ярослава його зять.

— Я все поверну, от побачиш! Ми ж родичі, практично одна сім’я! Мені тут якраз обіцяли дуже грошовиту справу, буквально…

K Anna

— Заслужила? — Катерина різко зупинилася біля вікна, відсмикнувши недорогу гардину. — Чим саме, цікаво? Тим, що в свої двадцять сім років досі працює за копійки у тому державному архіві й фактично не бачить реального життя? А мій Андрій — їхній рідний син, між іншим! — щодня з ранку до ночі на ногах. Керує цілим відділом у логістичній компанії, тягне все на собі! А ми змушені тулитися в цій орендованій однушці, де сантехніка дихає на ладан, а власниця навіть чути не хоче про ремонт!

— Та ти уявляєш, Марино, вони Юлі трикімнатну квартиру віддали! Навіть не двокімнатну, а величезну, у новозбудованому районі біля парку!…

K Anna

Віра бачила, як він уникає дивитися їй в очі, коли мова заходила про ту маленьку кімнату. Вона вже тоді почала відчувати першу тривогу. Їй здавалося, що вони з Костянтином ідуть різними дорогами, хоча й живуть в одній квартирі.

Коли вони тільки розписалися, увесь їхній спільний побут вміщався у дві клітчасті сумки. У кімнаті гуртожитку, яку їм виділили, страшенно…

K Nataliya

Ранок зустрів Олену холодною кухнею, порожньою банкою з-під кави та цілою горою брудних тарілок у раковині. Максим, як завжди, завітав уночі до холодильника, залишив по собі купу крихт на стільниці й навіть не подумав прибрати

— Тобі важко підвестися й закрити ті двері? — Олена різко повернулася на бік, сердито смикнувши ковдру. — Сходи скажи…

K Anna