X

— Ти головне зателефонуй, як дістанешся до місця, — мовила Вікторія, переступаючи з ноги на ногу. — Бо я ж собі місця не знайду, поки не почую, що ти пересіла на той літак.

Вікторія дивилася на рейки залізничного вокзалу і не знала, що ще сказати. Усі важливі слова вони проговорили ще вдень, поки…

K Nataliya

— Поїдьте зі мною в село. У мене велика хата, є вільна кімната. Подвір’я велике, город. Мені самій важко з усім справлятися, чоловічих рук у хаті дуже бракує. Будете жити у нас, матимете свій дах над головою, теплу їжу та спокій. А нам з Русланом допомога по господарству знадобиться.

У великій актовій залі навчального закладу лунала гучна танцювальна музика. Леся стояла біля крайнього ряду стільців і міцно тримала у…

K Nataliya

— Лариса? — перепитала Софія, і її брова сіпнулася. — Це та, що на фотографіях у старому альбомі? Ваша донька, яка в місто виїхала і про яку ви ніколи не говорите?

Валя стояла біля хвіртки і спостерігала, як за поворотом вулиці зникає пил від коліс машини. Автівка була дорога, з панорамним…

K Nataliya

— Юстино, а ти на Спаса теж виходитимеш? — запитала літня жінка в темній хустці, складаючи у полотняну торбу покупки. — Усі люди до церкви з кошиками йдуть, з яблуками та грушами, а ти знову на зміну?

Юстина відміряла сипучий цукор у паперовий кульок, пересипала спритними рухами, а потім ставила його на вагу з мідними шальками. Поруч,…

K Nataliya

– Олю, в якій ти дірі живеш! – вигукнула Катя замість звичайного привітання. – Ледве до тебе добралася тими вибоїнами, думала, що в таксі колеса повідпадають.

Осінній вечір тільки-но починав огортати наше подвір’я вогкою сирістю, коли біля хвіртки зашурхотіли колеса таксі. На подвір'я зайшла Катя. Вона…

K Nataliya

Інна сиділа на дерев’яній лавці, обережно підклавши під себе хустку, щоб не заплямувати світлі штани, і повчала мене, як треба поважати себе. Розказувала, що дружина повинна бути окрасою для чоловіка, а не ходити в чоботах по городі.

Мені вже вісімдесят, ноги крутить на негоду, але в хаті сидіти не хочеться, бо там чутно, як Інна постійно перекладає…

K Nataliya

Не сподобався Андрій лише одній істоті в цьому домі.

— Алло, Галино Іванівно? Що сталося? — Андрій рвучко відкинув ковдру і сів на краю ліжка, ще не до кінця…

K Nataliya

— Тобі здавалося, що все добре, бо я мовчала. Я чекала, поки діти підуть вчитися. Тепер кожен житиме своїм життям.

Інна повільно проведела пальцями по краях чашки, з якої звикла пити щоранку, і подивилася у своє відображення в прямокутному дзеркалі.…

K Nataliya

– Вона не прийде, – Леся сіла на стілець біля вікна і заклала руки на колінах. – Вона про нас і чути не хоче. Ви ж знаєте, як вона на мене в магазині дивиться, коли випадково перестрінемося. Відвертається і йде в інший бік.

– Лесю, перестань гуркотіти посудом. Перестань, кажу тобі, бо в мене від того стукоту голова тріщить, – Марина важко перевернулася…

K Nataliya

— Катю, — спитала я її якось увечері, коли ми ліпили вареники на кухні. — Скажи мені чесно, тільки не ображайся. Чому ти так прив’язана до їхнього дому? Може… може, тобі подобається Олег?

Я давно навчилася мовчати, хоч серце боліло за власною дитиною, але того вечора терпіти більше не мала сил. Катя знову…

K Nataliya