Як я не ховалася під широким кашкетом, мене помітила однокласниця Інна. “Маринко! Думала, ти за кордоном, отримала грант як перспективний науковець і працюєш десь у Німеччині чи в Америці. А ти раптом тут. Що ти тут робиш? І що це за одяг на тобі?” — Інна смикала мене за рукав, стрибала навколо. А я зaвмepла. “Ви помилилися”, — спробувала уникнути неприємних відповідей, відхрестившись від імені та минулого. Але Інка лише сміялася, наче я жартувала. “Ні, ну глянь на неї! Де ти таку фуфайку знайшла?
У мене дві вищі освіти, та довелося працювати двірничкою. Я соромилася і ховала обличчя від знайомих, допоки не сталася тpагедія.…