X

Я спішила заміж, я бігла під вінець, бо була певна – такого чоловіка вкрадуть з руками і ногами. Та самі посудіть – хоче дітей! Хоче велику сім’ю, добре заробляє і має де жити.

Я спішила заміж, я бігла під вінець, бо була певна – такого чоловіка вкрадуть з руками і ногами. Та самі…

K Nataliya

Коли про моє рішення дізналися всі, дім наповнився напругою. Син приїхав несподівано. Він сидів у вітальні, дивився на мене серйозно, майже суворо.

Я довго не могла зрозуміти, в який саме момент моє життя стало схожим на довгий коридор без дверей. Ти йдеш…

K Nataliya

Досить казки складати! — заговорила його мати, картинно притискаючи долоню до лоба. — Вона сказала, що я тут ніхто і що мені краще зникнути. Вона хоче розлучити нас, Льошо!

— Ти хоч розумієш, що ти накоїла? — голос Олексія тремтів від обурення, коли він вказував на свою матір, що…

K Anna

Не залишити, а передати в надійні руки, — уточнила мати, розглядаючи свій ідеальний манікюр. — Ми ж одна родина, хіба ні?

— Олю, не роби таке обличчя, тобі не личить, — голос моєї матері звучав дивно спокійно, майже повчально, хоча вона…

K Anna

Мама каже, що господиня, яка поважає свій дім, витирає кожну річ лляним рушником до блиску. Інакше залишаються плями від води. Хоча… звідки тобі про це знати?

— Ти знову залишила склянки сохнути на решітці? — голос Олексія прозвучав незвично холодно, коли він увійшов на кухню. Я…

K Anna

Ти хоч усвідомлюєш, у що ти встромила свій ніс, Ангеліно?

— Ти хоч усвідомлюєш, у що ти встромила свій ніс, Ангеліно? — я відчувала, як кожне слово дається мені з…

K Anna

Я знаю, де ти існуєш, тату. Але чи знаєш ти, як живу я?

— Тату? Це справді ти? — я зупинилася, дивлячись на чоловіка, який намагався втримати рівновагу, сидячи на брудному парапеті. Його…

K Anna

Дзвінок у двері був настільки настирливий, наче хтось просто сперся на кнопку. Як на недільний ранок, то було нахабство.

Дзвінок у двері був настільки настирливий, наче хтось просто сперся на кнопку. Як на недільний ранок, то було нахабство. Андрій…

K Nataliya

Тату, але ж це просто формальність! Артем — мій чоловік, ми будуємо спільне майбутнє!

— Тобі справді здається, що кілька літер у паспорті можуть стерти двадцять три роки нашої любові? — мій голос тремтів,…

K Anna

Я не люблю згадувати минуле, живу тим, що є зараз і намагаюся зробити кращим своє майбутнє. І треба ж було такому статися, що моє минуле постукало до мене у двері і саме такою людиною, яка мені чи не найбільше дошкуляла.

Я не люблю згадувати минуле, живу тим, що є зараз і намагаюся зробити кращим своє майбутнє. І треба ж було…

K Nataliya