X

Катрусю, люба, знову вони… Дві молодиці в синіх хустках. Сіли у вітальні й шепочуться, ніби господарки. Я їм кажу, що вже сонце за обрій сіло, час і честь знати, а вони тільки очима блимають і не рушають з місця. Допоможи, рідна

— Катрусю, люба, знову вони... Дві молодиці в синіх хустках. Сіли у вітальні й шепочуться, ніби господарки. Я їм кажу,…

K Anna

Вона чужа, — відрізав він, розвернувся і швидкою ходою попрямував до виходу, навіть не озирнувшись на поріг закладу, де щойно з’явилося на світ його продовження.

— Поглянь на неї, Андрію... Це наша донечка. Наша Софійка, — мій голос тремтів від щастя, коли я виходила до…

K Anna

— Катрусю, пташко, запам’ятай на все життя, — говорила пані Стефа, повільно помішуючи ложечкою каву в порцеляновій чашці. — Ніколи, чуєш, ніколи не погоджуйся на друге побачення з хлопцем, який не провів тебе до самих дверей.

Надвечірнє сонце повільно сідало за верхівки старих лип, залишаючи на підвіконні довгі золотаві смуги. Катруся сиділа в кріслі-гойдалці, загорнувшись у…

K Nataliya

У нього багато чого не стало, що він думав є і завжди буде. Не стало житла, бо після розлучення він без суперечок залишив житло колишній дружині та доньці. Донька вже навчалася в іншому місті, жила з бабусею, тож Роман вважав, що вчинив правильно.

Він навіть не встиг поставити пакети з продуктами на підлогу. Щойно Роман прочинив двері квартири, смугастий кіт із гордо піднятим…

K Nataliya

На порозі стояла молода дівчина. Дуже молода. У руках — дитина, закутана в тонку ковдру. Дівчина дивилася прямо на Олексія, ніби мене не існувало.

Я йшла додому в передчутті свята. У сумці лежав кілограм пломбіру, я вже уявляла, як ми з Олексієм сядемо на…

K Nataliya

Про продукти, синку. Ви ж дорослі люди, – вона спокійно поправила свою ідеальну зачіску й глянула на нас холодним, оцінюючим поглядом. — А що тебе дивує, синку? Червона ікра, делікатеси, елітні сири… Це все не з неба впало

— Тобі не здається, що за сьогоднішню вечерю варто було б розрахуватися? — голос Галини Петрівни пролунав сухо, наче шурхіт…

K Anna

Я не витримав. Поки директорка виголошувала промову, я розвернувся і пішов за школу, в старий сад

Кажуть, що дитинство — це пора безтурботності, коли сонце світить яскравіше, а трава пахне медом. Моє ж дитинство пахло інакше:…

K Nataliya

– Не переживай, ми її доглянемо, тим більше, що вона залишила заповіт на Ангелінку.

Здавалося б, була звичайна родина: тато, мама, брат і я. І умови звичайні, і наче й люди не погані, але…

K Nataliya

Софіє, ну справді. Мама ж хоче як краще. Хіба так складно піднятися раніше і зробити те, про що вона просить? Мені теж було б приємно поснідати разом, перш ніж бігти на роботу. Ти стаєш занадто егоїстичною в своєму стані

— Ти справді вважаєш, що твій комфорт важливіший за мій спокій у власному помешканні? — Олена Петрівна стояла в дверях…

K Anna

Я вже на низькому старті! — відгукнулася вона. — Готуйся, сьогодні ми зробимо цей вечір легендарним. Буду в тебе пообіді, допоможу з декораціями та закусками

— Ти справді думала, що я затримався на нараді? — він стояв у дверях, похитуючись, і в повітрі миттєво розлився…

K Anna