Navigate
X

Галина здивовано поправила окуляри в роговій оправі, уважно подивилася на мене, а потім перевела погляд на загадковий документ.

Того спокійного червневого вечора над нашим невеликим містом зависла густа, майже відчутна на дотик прохолода, яка приємно освіжала після спекотного…

K Anna

Він зачинив за собою двері, а Христина так і залишилася сидіти, дивлячись на пакет із яблуками. Жодного дзвінка від нього більше не було. Вона годинами дивилася у вікно, намагаючись зрозуміти, як людина, з якою вони ділили плани на роки наперед, могла піти за п’ять хвилин.

Христина домивала підлогу в коридорі, коли відро раптом здалося їй непідйомним. Вода хлюпнула через край, замочивши старі капці, але вона…

K Nataliya

— Я йду від тебе, Наталю, — сказав він, відводячи погляд у бік облупленого підвіконня. — Людмила теж чекає на дитину від мене. Там усе серйозно, я вже прийняв рішення. Завтра подаю папери.

Двигун дорогого позашляховика затих із ледве чутним клацанням. Матвій кілька секунд просто сидів у шкіряному кріслі, не випускаючи з рук…

K Nataliya

Тоді чужий, абсолютно спокійний жіночий голос назвався Оксаною і просто поставив її перед фактом, що у них із Віктором буде дитина, тому тримати його немає жодного сенсу.

Через велике лікарняне вікно на першому поверсі було видно весь двір, залитий сірим дощовим світлом. Скло покрилося дрібними краплями, які…

K Nataliya

— Я просто хочу побути вдома, — її голос затремтів, а на очі навернулися сльози. — Не можу я тут більше. Мені душно у цих стінах. Навіть якщо хата стара, вона моя. Я хочу бути там, де Степан був.

Вікна квартири на десятому поверсі виходили на жваве перехрестя. З самого ранку там починали гуркотіти трамваї, гуділи моторами вантажівки, а…

K Nataliya

— Весілля — це ж раз і на все життя. Як це так — не покликати рідну матір та батька? Що скажуть родичі? Що подумають наші друзі? Мені здається, ти дієш під впливом якихось миттєвих емоцій. Якими б не були старі образи, так робити не можна, донечко

— Аліно, люба, я все ж таки не можу збагнути одну річ, — Валентина Петрівна обережно опустила тонку порцелянову чашку…

K Anna

— Навіщо нам витрачати гроші на чужу хату, якщо тут є безкоштовне житло? — дратувався він, навіть не відриваючись від телефона. — Моя мама нормальна, вона просто хоче як краще. Ти все вигадуєш і драматизуєш на рівному місці.

У дитинстві мені постійно повторювали, що треба вміти прощати. Мама завжди казала це, коли сусідські діти забирали мої іграшки або…

K Nataliya

— Мамо, давай без скандалів, — спокійно відповів він. — Я згоден на твою умову щодо інституту. Я вступатиму туди, куди ти кажеш. Але одружуся я не на Юлі. У мене є дівчина, її звати Наталя. І ми скоро плануємо поповнення в сім’ї.

Я завжди любила, щоб усе було на своїх місцях. У моїй квартирі ніколи не було пилу, речі лежали на полицях,…

K Nataliya

А я не змогла піти. Я подивилася на Михайла, який сидів на брудній колоді, обнявши коліна, абсолютно застиглий від того, що сталось. Я підійшла ближче, торкнулася його плеча і тихо, але впевнено сказала те, що мусила

Я була звичайнісінькою жінкою, яких тисячі в наших селах. Рано залишилася без чоловіка, тому до всього мусила звикати сама. Город,…

K Anna

А хата тим часом зовсім стала валитися. Дах під час кожної сильної зливи протікав так, що доводилося по всій кімнаті розставляти відра та миски. Стіни старі, трухляві, глиняні — з них кути сипалися.

Я сиділа на краєчку старого дивана і дивилася на свої руки. Шкіра на них стала сухою, засмаглою під чужим південним…

K Anna