Поки що поставила на стіл миску з борщем. «Їж, — кажу, — Віто. Тобі сили потрібні, щоб дитину годувати». Вона почала їсти, а сльози падають прямо в тарілку. Може, і правда Андрієве… Ох, синку, синку, що ж ти мені за загадку залишив
Знаєте, зараз, коли в хаті оселилася ця липка, нежива тиша, мені іноді здається, що все наше минуле життя було просто…