X

— Ми дамо гроші, — казав він увечері, акуратно нарізаючи сир. — Нехай професіонал доглядає. Це раціонально. Ти ж не поїдеш у те село, там навіть нормального інтернету немає. І цей його город… Ти ж знаєш, як я ставлюся до цього безглуздого гарування. Твій батько все життя витрачав сили на те, що можна купити на ринку за п’ять хвилин. Це нелогічно.

Я пам’ятаю, як вперше привела Ігоря в наш дім. Мені тоді було двадцять п’ять, я щойно закінчила магістратуру і дивилася…

K Nataliya

— Тату, ну куди ви стільки садите? — щоразу бурчав Андрій, завантажуючи багажник своєї машини сітками з овочами. — Спину ж не шкодуєте. Зараз усе в супермаркеті купити можна, копійки коштує.

Степан Петрович жив сам уже чотирнадцять років. Його дружина, Клавдія, згасала довго, і ці останні роки витягнули з нього чимало…

K Nataliya

Я не просила борщу, — відповіла я. — І не просила допомоги. Я просила не чіпати мій дім. Квартиру я утримую, ти вже роки шукаєш своє покликання, пишеш тексти, які поки не приносять результату. А я працюю. І маю право приходити в чисте помешкання, а не в таке

— Андрію, і ти, Галино Степанівно, послухайте мене уважно, — промовила я, стоячи посеред кухні й дивлячись їм обом просто…

K Anna

Сидячи тепер у порожній кімнаті, я запитувала себе: чи я погана дочка? Це питання крутилося в голові, не давало спокою. Погана дочка відмовляє батькам. Ставить себе вище за їхні потреби

Я відчинила двері, і в ту мить повітря між нами стало таким густим, що здавалось, його можна було торкнути пальцями.…

K Anna

Доню, я давно хотіла поговорити. Максим — добра людина, але потребує постійної турботи. Він звик, щоб його доглядали. А ти… ну, скажімо, не завжди ставиш його потреби на перше місце

— Максиме, що ти тут робиш із цими квітами? — запитала я, відчиняючи двері квартири й побачивши колишнього чоловіка на…

K Anna

Ми увійшли в квартиру. У залі під вогниками на маленькій ялинці стояв стіл. Ідеально біла скатертина. Ті самі пиріжки, кутя. Вона чекала. Вона все одно чекала, навіть коли їй сказали «ні»

— Бабусю брати не будемо, вона стара, тільки настрій усім зіпсує! — Ну що, давайте вирішувати, куди дінемо маму? —…

K Anna

— Артеме, слухай, — почала я, стараючись, щоб голос звучав твердо. — Ми не просто так тут удвох. Ми з Віктором… ну, коротше, у нас все серйозно. Ми любимо один одного. Я не хотіла, щоб ти дізнався отак, але раз уже ти приїхав, то давай не будемо влаштовувати сцен. Ти ж чоловік розумний.

Той день у мене перед очима, як сьогодні. Я була впевнена, що в мене є ще мінімум три дні спокою,…

K Nataliya

Я хочу відзначити цей день… — тут я на мить замовкла, лукаво примружилася й додала: — Тільки, будь ласка, не ображайся, але без твоєї родини.

— Мамо, тату, Ларисо, — з твердою рішучістю в голосі промовив мій чоловік Сергій, звертаючись до нежданих гостей, які заповнили…

K Anna

Моя дитина ніколи не буде відчувати того принизливого сорому, коли в класі збирають гроші на екскурсію, а ти опускаєш очі в підлогу, бо знаєш, що в маминому гаманці лише дріб’язок на хліб.

Кажуть, що ми всі родом із дитинства. Але моє дитинство не пахло мандаринами чи дорогою парфумерією. Воно пахло дешевим пральним…

K Anna

«Мамо, — сміявся він, — вона нікуди не дінеться. Вона без мене не приймає жодного рішення, не те що фірмою керувати». А я бачила, як вона в тих своїх паперах вечорами сидить, як рахунки перевіряє. Вона ж мовчала, слова зайвого не скаже, обідом нагодує, сорочку випере. Костя й розслабився. Вирішив, що її любов — це його довічний квиток на вседозволеність.

Я ж йому казала. Скільки разів я повторювала: «Костю, синку, не грайся з вогнем. Ця твоя Інна — вона ж…

K Nataliya