— Ми дамо гроші, — казав він увечері, акуратно нарізаючи сир. — Нехай професіонал доглядає. Це раціонально. Ти ж не поїдеш у те село, там навіть нормального інтернету немає. І цей його город… Ти ж знаєш, як я ставлюся до цього безглуздого гарування. Твій батько все життя витрачав сили на те, що можна купити на ринку за п’ять хвилин. Це нелогічно.
Я пам’ятаю, як вперше привела Ігоря в наш дім. Мені тоді було двадцять п’ять, я щойно закінчила магістратуру і дивилася…