X

Катерино! Привіт! Як я рада тебе бачити! — вона заговорила швидко, майже на єдиному подиху. — У мене новина: я нарешті влаштувала нашу Злату!

Був сонячний осінній день. Я сиділа на лавці біля дитячого майданчика, м’яко розгойдуючи свою донечку, Соломійку, на гойдалці. Наступного року…

K Anna

А навіщо? Я ж не чужа. Я принесла вам пиріжки. Максиму ж треба добре їсти! О, а що це за книга? — вона взяла книгу з моїх рук, не чекаючи відповіді. — Ти ж повинна читати щось корисніше, а не ці романи!

Була субота. Я прокинулася від нічного тупоту наших маленьких, але галасливих мешканців. Вигулявши собаку, відвоювавши в кішки залишки улюблених капців…

K Anna

Так, так, я розумію, — вона відставила тарілку і, нарешті, сіла навпроти мене за кухонний стіл. Її обличчя стало надзвичайно серйозним, наче вона збиралася повідомити мені про світовий апокаліпсис. — Сонечко, давай поговоримо щиро

Вечір у батьківському домі був напрочуд теплим і гостинним. Батько і мій наречений, Олександр, сиділи у вітальні, розмовляючи про рибалку,…

K Anna

«Ти її не отримаєш, Оксано! З якого дива? Адже ми… ми не сестри!»

«Ти її не отримаєш, Оксано! З якого дива? Адже ми... ми не сестри!» Моя старша «сестра», Оксана, стояла переді мною,…

K Nataliya

— Мама має рацію. Ми дорослі люди, — почав Данило, ковтаючи повітря, ніби збирався на подвиг. — Треба переходити на роздільний бюджет. Щоб кожен відповідав сам за себе.

Мар'яна поставила горнятко на підвіконня й застигла, дивлячись, як дощ повільно стікає тонкими доріжками вниз, немов намагається щось вимити зі…

K Nataliya

Денисе, чому ти не помив посуд? — могла вона запитати ввечері. — Олександра цілий день працювала, вона втомилася. Ти ж чоловік, повинен допомагати

Ми поверталися додому. Десять днів на узбережжі, які мали стати романтичною втечею, перетворилися на найгірший епізод мого життя. Лариса Петрівна,…

K Anna

Перед цим другим шлюбом вона продала свою власну, простору квартиру. Отриману суму вона розділила на чотири частини: три великі конверти вручила своїм трьом рідним синам, а залишок залишила собі для власних потреб

Сьогодні ввечері ми сиділи з моїм чоловіком, Кирилом, на нашій невеличкій, але затишній веранді. Сонце вже сідало за верхівки старих…

K Anna

Я чекала. П’ять хвилин. Вони здавалися мені п’ятьма століттями. Екран його повідомлення залишався сірим, прочитаним не було. У моїй голові, мов у калейдоскопі, промайнули всі сюжети, які могли і не могли статись

Це був вівторок, і я сиділа на підлозі у ванній кімнаті, притулившись спиною до холодної плитки. Переді мною лежала смужка…

K Anna

— Вікторіє, ти пробач, але як людина, яка звикла до порядку, я просто не можу цього зрозуміти

Мені п’ятдесят один рік, і я ніколи не мала проблем із чоловічою увагою. Я завжди була стрункою, доглянутою, знала, як…

K Anna

Вадиме, давай розставимо крапки над “і”, — мій голос звучав тихо, але рішуче, — Ти поїхав. Ти прийняв рішення, яке не залишило мені вибору, окрім як взяти повну відповідальність за себе і наших синів. Ти не телефонував. Ти не цікавився. Ти не доклав жодних зусиль, щоб підтримати своїх дітей.

Наші сини, Павло і Тарас, уже навчалися в старших класах. Ми жили в гарній, світлій квартирі, яку я змогла придбати…

K Anna