– Та я й не вигадую нічого, доню, просто спина трохи ниє з дороги, – тихо озвалася мама, повільно сідаючи на ліжко.
Шум в коридорі не затихав ані на хвилину. Папери шелестіли під пальцями, черга біля кабінету рухалася повільно, а в голові…
Як я хотіла пробачити йому, що стільки років не бачив мою любов до нього. Кинутися на шию, заплакати від щастя і подякувати небу за подарунок.
Андрій говорив, жестикулював, сяяв очима, стільки радості було в усій його постаті, він заглядав мені в очі з єдиним питанням…
– Ну що, штурмане, – рівним, абсолютно спокійним голосом промовила вона. – Я ж казала перед виїздом: заїдь на СТО, там датчик охолодження блимав ще з вівторка. Але в нас же своя гордість. Ми ж краще знаємо, як звучить мотор.
Машина стояла посеред поля на аварійці, а з-під капота валив білий їдкий дим. До найближчого шиномонтажу було сорок кілометрів розбитої…
– То в тебе вже звичка така з’явилася, Степане. Додому тільки спати приходиш, а смаку шукаєш по чужих кухнях.
Глиняний глечик із кисляком стояв на вишитому рушнику неторканий. Степан відсунув миску з гарячими варениками, погладив живіт і втомлено відкинувся…
Лесю, будь ласка, пусти мене хоч на літо, бо не маю де перебути, я в свою квартиру впустила жильців, хоч так буду мати на прожиття
Сестра, вкотре прийшла до мене жалітися. Напевно, через те, я не дуже й хотіла з нею бачитися і на всі…
– Опустися на землю, жінко, -сердито говорила тітка, викладаючи харчі на край мийки. – Чоловіка коло тебе нема. Очі роззуй. Він сюди ночувати приходить
Тест із двома виразними смужками тремтів у руках. Марії за кілька місяців мало виповнитися сорок. За плечима вже була доросла…
— Встала і пішла звідси! — піднялася Ніна, вказуючи пальцем на двері. — Йди геть! Прийшла соромити покійного, прикриватися дитиною! Щоб я тебе тут більше не бачила!
Минуло трохи більше тижня з дня, коли не стало Василя, а Ніна й досі чекала, коли він зайде до хати,…
— Навіщо ти стільки пораєшся біля тих грядок? — питав іноді Василь. — Я ж привожу достатньо, можна все купити в магазині. Відпочинь краще, сядь, почитай щось, купи собі щось.
Оксана дивилася на екран телефону, який належав чоловікові. Всі три повідомлення висвічувалися прямо на заблокованому екрані, короткі сповіщення виринали одне…
– Ні, я не дам себе дурити, – його неможливо було переконати, – я б тобі пробачив, якби ти гуляла з кимось, але з моїм другом? Як ти могла?
Вона мені навіть не свекруха, я так і не вийшла заміж за її сина. Коли він ішов до шлюбу з…
Буран тоді вперше за все життя не гавкав. Він лише вперся мордою в заднє скло й дивився, як віддаляється порожній засніжений двір автобази, де на даху трансформаторної будки сиділа самотня сіра цятка.
Величезний кудлатий метис вівчарки на прізвисько Буран знав там кожен куточок. Його ще щеням підібрали водії далекорейсових вантажівок, змайстрували коло…