Navigate
X

— Я більше так не можу, Наталю, — мовив він тоді, навіть не піднімаючи очей. — У мене з’явилася інша. Я не хочу брехати ні тобі, ні собі.

Наталя повільно натягнула на дерев'яні плічки свій темно-синій піджак, акуратно повісила його в шафу й зачинила дверцята. У кабінеті панувала…

K Nataliya

— Знову прийшов пізно, — тихо мовила Галина, не піднімаючи очей. — Я все приготувала, дерунів насмажила, хату вилизала до блиску. А Ярослав зайшов, глянув на стіл і каже, що вечеряв у ресторані з компаньйонами. Навіть не присів.

Ми сиділи на веранді, і сутінки поволі затягували подвір’я. Галина повільно мішала ложкою давно остиглий чай. Я дивилася на її…

K Nataliya

Андрій відсунув чашку. Йому хотілося обуритися, перевести розмову на її недовіру, дорікнути в постійному невдоволенні. Він навіть приготував кілька звичних фраз, але жодна не прозвучала переконливо.

Напередодні Різдва Андрій прокинувся ще до будильника. За вікном повільно сипав сніг, перетворюючи подвір’я багатоповерхівки на чистий білий аркуш. У…

K Nataliya

Денис називав мене Сонечком, але майже ніколи не питав, що я думаю. Він обирав, куди ми поїдемо, з ким зустрінемося і яку сукню мені краще вдягнути. Я погоджувалася, бо не хотіла бути невдячною. Саме цим словом мама пояснювала майже все, що мене не влаштовувало

- Не дивися під ноги. Дивися туди, куди хочеш дійти, - сказав Мирон і першим ступив на вузький дерев’яний місток.…

K Nataliya

– Мамо, ти можеш просто вийти і не чіпати мене? – сказав він тоді голосом, в якому чувся відзвук батьківської зверхності. – Мені це не потрібно. Батько каже, що ти тільки й умієш, що сидіти зі своїми книжками в бібліотеці та варити супи. Не лізь у мої справи.

Коли світло у вітальні гасне і залишається тільки тьмяна настільна лампа, я зазвичай сиджу на кутку дивана і дивлюся на…

K Nataliya

У вівторок я відпросилася раніше з роботи. Довго вибирала, що вдягти, переміряла увесь свій небагатий гардероб, зупинившись на скромній, але елегантній сукні. До кав’ярні я прийшла на п’ятнадцять хвилин раніше. Сіла за крайній столик біля вікна, замовила собі чашку чаю й почала нервово крутити в руках серветку.

Я сиділа біля вікна й дивилася, як по шибці стікають дрібні краплі дощу. Мені виповнилося п’ятдесят, і це була якась…

K Nataliya

– Остапчику, – почувся в слухавці схвильований жіночий голос, – Гнату Опанасовичу зле. Я вже викликала швидку, та поки вона доїде… Ти ж лікар. Може, приїдеш?

Телефон деренчав уперто, не бажаючи замовкати. Остап спросоння відмахнувся від нього рукою, наче від набридливої мухи, і вимкнув звук. А…

K Nataliya

– Та яка ще Інна?! Які виплати? – моє волання розносилося по всьому кабінету адвоката, але чоловік у строгому костюмі лише співчутливо зітхав і перекладав папери з місця на місце.

- Та яка ще Інна?! Які виплати? - моє волання розносилося по всьому кабінету адвоката, але чоловік у строгому костюмі…

K Nataliya

Віра знала, що Катерина залишила квартиру. І саме ця квартира стала для неї головною причиною допомогти.

Коли Віра зайшла до палати, їй здалося, що лікарку вже десь бачила. Не просто бачила в коридорі, було в обличчі…

K Nataliya

– Вадиме, що відбувається? – тихо запитала вона, дивлячись йому в очі. – Ти останнім часом сам не свій. Твоя мати проти нашого весілля?

Віра Степанівна йшла додому з магазину, перекладаючи з руки в руку важку сітку з картоплею. Ноги боліли, гула спина, а…

K Nataliya