Navigate
X

— Я думав, я там влаштуюся, а потім за вами приїду. Але життя закрутилося, робота, інші люди навколо. А далі вже й соромно було повертатися.

На стільці біля вікна сиділа Надія. Навпроти неї сидів Вадим. Він прийшов пів години тому, сидів, опустивши голову й не…

K Nataliya

“Дядьку, тільки не продавай нашу хату”. Він повернувся із заробітків, щоб владнати спадщину, а залишився заради маленької дівчинки

- Дядьку Андрію, а ти нашу хату продаватимеш? Дев'ятирічна Марійка запитала це так буденно, ніби йшлося про старий велосипед чи…

K Nataliya

— Я хотіла спитати про гроші, які ти в мене позичала, — прямо сказала Настя. — Минув уже другий місяць. Мені скоро треба дрова замовляти, а я залишилася без заощаджень.

Настя вимкнула газову плиту, зняла з конфорки каструлю з супом і поставила її на дерев’яну підставку біля вікна. Надворі вже…

K Nataliya

Я простягнула руку, торкнулася паперу кінчиками пальців, і вони чомусь одразу затрусилися. Я знала, звідки ці конверти, ще до того, як розгледіла знайомий почерк. Руки тремтіли так сильно, що я ледь не впустила верхній конверт на підлогу. Зроду б не подумала, що через стільки років шматочок паперу здатен так сильно схвилювати.

З самого ранку ми збиралися розібрати мотлох на горищі - все руки не доходили викинути старі газети, ящики, гори одягу…

K Nataliya

А потім Роман раптом зник. Минув день, другий, тиждень. У палаті стало напрочуд порожньо. Тільки тепер, сидячи біля вікна в тиші, Надія усвідомила, наскільки ця людина проросла в її душу, ставши для неї єдиним світлом у мороці.

Пальці Надії невпевнено ковзнули по простирадлу й намацали теплу чоловічу долоню. Вона лише хотіла відчути опору, почути хоч одне справжнє…

K Nataliya

– Та до тебе по ділу, – заторохтіла сусідка, витираючи долоні об фартух. – Влий мені глечик молока від твоєї Лиски. Мені донька онука з міста привезла на ціле літо. Хлопченя бліде, кволе, свіжого повітря не бачить, хімією тою міською годують. А твоє козяче солоденьке, пахуче. Я ж не задарма, ось копійку візьми.

Сонце стояло саме в полудні, припікаючи натруджену спину. Соломія повільно розігнулася, обперлася на сапу й провела рукавом по мокрому чолі.…

K Nataliya

Надто пізно я зрозуміла, що немає в світі нічого кращого, ніж спокійна совість. Але до цього відкриття були роки і роки, які я була твердо переконана, що мені не пощастило ні зі шлюбом, ні з чоловіком.

Надто пізно я зрозуміла, що немає в світі нічого кращого, ніж спокійна совість. Але до цього відкриття були роки і…

K Nataliya

Але мама ж є моя мама, кожен раз, що я прийду до неї в неділю, то починає, що дуже вже Максим гарний, що як мені пощастило і якби не вона, то я б такого щастя не мала.

«Що ти в місті ні з ким не могла познайомитися?», - говорила мені мама і в очах її було таке…

K Nataliya

– Так, я тобі прямо за усіх скажу – тобі надто добре живеться, квартиру маєш, зарплати тобі вистачає, от і придумала собі Сергія аби не так прісно жилося, а він, гоп, і теж став прісним. От прийшла тут і очима кліпаєш. Тобі б мої проблеми – на оренду не вистачає, одяг дітям купити треба, чоловіка з роботи звільнили. Оце проблеми. Ти піди трохи зі своєї рожевої бульбашки і реальний світ і побачиш, як люди живуть.

Хоч я й працювала в чоловічому колективі, але заміж мене ніхто не кликав. Та й я, знаєте, коли ближче знайомилася…

K Nataliya

– А колір який буде?, – спитала мене тоді Ганя, – мої вирішили, що сірий, то на всі часи буде модний, мені він до всього пасує – і паркан такий, і криниця така. Бери сірий.

Вернулася я від сусідки Гані з дивним відчуття, вона мене шпетила, що через мене невдало впала, бо допізна у мене…

K Nataliya