Абсолютно серйозно, Софіє. Якщо ти не хочеш інвестувати в наше спільне майбутнє, то, можливо, нам варто задуматися, чи є в нас це майбутнє взагалі, — Андрій говорив спокійно, але в його очах була та холодна впевненість, яка завжди з’являлася, коли він знав, що переграє мене. — Я ж не чужий тобі чоловік. Ми п’ять років разом. Чи для тебе це нічого не значить?
— Андрію, ти серйозно зараз це кажеш? — я ледве стримувала голос, стоячи посеред вітальні, де ми щойно вечеряли. Свічки…