X

— Гаразд. Я скажу. Я жив з іншою жінкою. Але там не склалося. Вона… вона важка людина. У неї дитина від першого шлюбу, і зараз вона знову вона чекає дитину, від мене. Але я зрозумів, що хочу бути тут. Мати казала, що Денис взагалі не мій син. Що він не схожий ні на кого з нашої родини.

Оля сиділа на кухні, вдивляючись у темне вікно, де відображалася лише її власна бліда постать. Склянка чаю давно охолола, покрившись…

K Nataliya

— Ой, не починай про свою роботу. Ти там просто зуби свердлиш, теж мені вища математика. Які там у тебе «складні випадки»? Просто визнай, що ти повільна і не вмієш організувати свій час. Краще б дитину раніше забрала, а то вона там вічно останньою сидить. І кави долий.

Юлія стояла на балконі восьмого поверху, притиснувши лікоть до холодних металевих перил. Вона спостерігала за тим, як сірий міський ранок…

K Nataliya

— Тату, а ти знаєш, що мама вчора плакала на кухні? — раптом сказав він. — Я вночі встав води попити, а вона сидить у темряві й шморгає носом. Я її запитав, що сталося, а вона каже — просто очі від зошитів болять. Але вона обманює.

Суботній ранок видався сирим і не затишним. Дмитро заглушив мотор автівки біля під’їзду і кілька хвилин просто дивився на знайомі…

K Nataliya

— Мамо, пробач мені. Я думала лише про себе, — плакала Софія, притискаючи до себе немовля. — Якщо Марко ще з тобою… я буду тільки рада. Я хочу, щоб ти була щасливою.

Вечірнє місто дихало вологою та передчуттям березневої відлиги, хоча лютий ще міцно тримав свої позиції. Олена поверталася з роботи, звично…

K Nataliya

Я просто переоформив бронювання, щоб не було зайвих суперечок. Ти б почала говорити, що дорого, що краще на дачу поїхати. А мамі вже сімдесят, розумієш? Для неї це може бути один з останніх шансів побачити море

— Дмитре, ти справді думаєш, що я спокійно прийму те, що ти без мого відома переоформив мій відпочинок на свою…

K Anna

Іди до своїх подруг, — сказав він. — До тих, хто цінує лише зовнішнє. Тут тобі більше не місце.

— Сергійку, — тихо промовила Наталія, стоячи посередині кухні з розпатланим волоссям і розмазаним макіяжем, — ти не маєш права…

K Anna

Ірина згадала слова батька про те, що своє треба вміти захищати. — Ви зараз самостійно все це повісите на місце, — голос Ірини став низьким і дуже твердим. — А потім візьмете свої сумки і вийдете з цього дому.

Сонце ледь торкалося верхівок старих яблунь у садку, коли Ірина закінчила розвішувати випрану білизну. Вона любила ці хвилини спокою, коли…

K Nataliya

Світлана не стала акуратно складати речі. Вона згрібала їх оберемками. Вішалки дзенькали, падаючи. Худі, светри, сорочки — усе летіло в чорне нутро пакета. Вона працювала методично, як на конвеєрі. Усередині панувала дзвінка, крижана тиша, де не було місця сумнівам

— Де коробки з плиткою? — голос Світлани пролунав у порожньому коридорі квартири, ніби луна в старому колодязі, хоча вона…

K Anna

— Ти не дослухав. Вантажівка приїде за моїми речами. На коробках, де моє ім’я, я вже поставила хрестики. Техніку, яку купувала я, і меблі з моєї кімнати я забираю.

Березневий вітер безжально штовхав Марту в спину, ніби намагався швидше загнати її в під’їзд. Вона міцніше перехопила паперовий пакет, з…

K Nataliya

Що я? — тихо запитала я. — Договори. Що мені пощастило, що ти на мені одружився? Що терпиш мене? Що дозволяєш працювати?

— Олено, ти мене чуєш? — увійшов до вітальні Андрій, витираючи руки кухонним рушником. — Що застигла біля вікна? Премію…

K Anna