X

– У нас прийнято раз і назавжди женитися, – казала бабуся Ганні, – Твій син має собі шукати розлучену жінку, а наша дитина має собі шукати хлопця.

Михайло та Ганна мріяли про відпочинок, але єдине, що їй світило, то відпустка в селі. Але вони були й раді…

K Nataliya

Я завжди знала, що наша родина була не така, як усі. Моя мама була у всього села на язиці, бо мала четверо чоловіків і нікому з них в ласку не стояла, від кожного мала по дитині і дуже любила повеселитися. Тому, коли хтось з них був проти її стилю життя, то одразу йшов з сумками на вихід.

До мене прийшла сестра, яку я не бачила вже багато років. Стояла на порозі усміхнена, яскрава, у легкому пальті, ніби…

K Nataliya

Мамо, чому ти не подзвонила заздалегідь? — вона не відповіла на моє привітання. — Я тобі ж казала: я дуже зайнята, у мене купа справ, раптові візити мені незручні

Я щойно переступила поріг квартири моєї молодшої доньки, Насті, після виснажливої дороги з пересадками. Замість очікуваних обіймів, я зустрілася з…

K Anna

І що вона тобі розповідала цього разу, Дарино? Сподіваюся, не про те, яким милом треба прати мій робочий одяг?

Після вечері, яку ми з Максимом провели у напруженій тиші, я вирішила поставити останню крапку. Я цілий тиждень доводила свого…

K Anna

Ти маєш повністю присвятити себе синові, його вихованню, його розвитку. Це була перша умова, коли я пішов. Я не хочу, щоб ти працювала. Якщо ти почнеш працювати, ти не зможеш приділяти синові стільки уваги

Усередині нашої затишної вітальні, облаштованої ще в ті часи, коли ми були родиною, висіло напружене мовчання. Ми з Владиславом, моїм…

K Anna

Мені й досі важко згадувати той момент без здивування. Наче вчора було: я стояла в коридорі, тримаючи в руках його валізу з речами, а мій колишній чоловік — Роман — сказав фразу, яка буквально відібрала мені дар мови: — У всьому винна твоя мама.

Мені й досі важко згадувати той момент без здивування. Наче вчора було: я стояла в коридорі, тримаючи в руках його…

K Nataliya

Я подивилася на Максима. Він сидів блідий, але в його очах була вдячність. Я зробила те, що він не міг зробити сам. Я принаймні змусила її замовкнути. На скільки — не знаю

Я сиділа на кухні, коли мій чоловік, Максим, увійшов із напруженим обличчям. Було зрозуміло: він щойно говорив зі своєю матір’ю,…

K Anna

Мої наміри, мабуть, вас здивують, Ольго Петрівно, — я говорила тихо, але твердо. — Я не збираюся оформлювати постійну опіку. Я вважаю, що найкращим виходом для них буде державна установа

Лише за кілька днів після того, як ми провели Ореста в останню путь, до нашої оселі прибули представники опіки. Це…

K Anna

— Зрозумів, — сказав він крижаним тоном. — Можеш не турбуватися. Ми впораємося самі.

Наступного дня після мого ювілею я відчувала себе окриленою, хоча й трохи втомленою. Саме тоді, коли я насолоджувалася спогадами про…

K Anna

Людмило Степанівно, поясніть мені, будь ласка, — я говорила якомога спокійніше, хоча мій голос тремтів, — чому ви, не обговоривши це з нами, вирішили тут оселити Аліну та її доньку? Адже квартира юридично належить мені!

Я стояла у вітальні нової однокімнатної квартири, яку ми купили для свекрухи, пані Людмили, і ледве стримувала своє обурення. Світло…

K Anna