X

Мої наміри, мабуть, вас здивують, Ольго Петрівно, — я говорила тихо, але твердо. — Я не збираюся оформлювати постійну опіку. Я вважаю, що найкращим виходом для них буде державна установа

Лише за кілька днів після того, як ми провели Ореста в останню путь, до нашої оселі прибули представники опіки. Це…

K Anna

— Зрозумів, — сказав він крижаним тоном. — Можеш не турбуватися. Ми впораємося самі.

Наступного дня після мого ювілею я відчувала себе окриленою, хоча й трохи втомленою. Саме тоді, коли я насолоджувалася спогадами про…

K Anna

Людмило Степанівно, поясніть мені, будь ласка, — я говорила якомога спокійніше, хоча мій голос тремтів, — чому ви, не обговоривши це з нами, вирішили тут оселити Аліну та її доньку? Адже квартира юридично належить мені!

Я стояла у вітальні нової однокімнатної квартири, яку ми купили для свекрухи, пані Людмили, і ледве стримувала своє обурення. Світло…

K Anna

— Миколо, я боюся, що цього разу вона не повернеться. Я бачу, як вона себе веде… шукає щось, а насправді тільки втрачає час. Дитина в нас уже не перший рік, а мати її все не повертається. Я вже не знаю, що й думати. Їй скоро сорок, а вона ніби й не усвідомлює цього.

У просторій кухні нашого гуртожитку ми з Миколою сиділи за столом. Я помішувала в каструлі борщ, а він, як завжди,…

K Nataliya

Вона переступила поріг — і Марко немов застиг. Але швидко повернув свою «звичну маску»: офіційний, холодний, чемний, як на нараді.

Знаєте, я завжди думала, що в нашій сім’ї вже нічого не здивує мене. Ми з Марком прожили разом багато років:…

K Nataliya

Ох, мій бідний онучок, — Галина Петрівна одразу почала свою гру. Вона обійняла сина, а потім подивилася на мене, яка лише встигла зберегти свій проєкт. — Ти знову сидиш за своїм екраном?

Уже тоді, коли наш маленький синочок, Данило, підріс і став активніше досліджувати світ, мої робочі години стали більш гнучкими, але…

K Anna

Олександре, я чула, як ви обговорювали спальню. Це що означає?

Це був вечір, коли ми з моїм вже майже колишнім чоловіком, Олександром, мали «вирішувати» ситуацію, що склалася. Дочка, Анастасія, вже…

K Anna

Ах, значить, справа в грошах! — Іра перейшла на емоційний тон. — Ти не можеш виділитикімнату для родичів свого зятя?

Червень у нас на узбережжі — це завжди гарячий час. Я саме міняла постільну білизну в одному з наших літніх…

K Anna

Це вже не жарт! Я чую цю історію від тебе останні два роки, і щоразу вона стає все більш упевненою

Ми щойно повернулися додому після вечірки в наших друзів. Наші доньки, Софія та Емма, уже спали в машині. Я розстібала…

K Anna

Я не знаю, тітонько, — Артем передав мені металевий брелок. — Він був дуже неспокійний і сказав, що більше не може. Сказав, що ви самі про все здогадаєтеся.

Я прокинулася у палаті ледь розуміючи де я. Все було важко, але я відчувала полегшення, що найгірше позаду. Перше, що…

K Anna