Як же радів, як радів він зараз сестрі! Але не на шию ж кидатися – у сварці ж. Та й обіцяв матір забрати, а сам тікає, як заєць
– А по цих телефонах можна на міжмісто подзвонити? – Дзвони, тільки надовго не займай. Оцей зелений – міжмісто. Олег…
Олено, ну що ти знову починаєш? — він махнув рукою, намагаючись сісти ближче, але я відсунулася. — Ми просто колеги! Вона весела, з нею легко працювати. Так, вона іноді жартує, ну і що? Це ж просто жарти! Безневинні, розумієш? Щоб розрядити атмосферу
Я сиділа на кухні, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. Світло від лампи над столом кидало м’які тіні на…
Як там наш малюк? Уже посміхається? Ха, слухай, ми в Індії, тут зв’язок кепський. Надішлемо листівку!
Я виросла в родині, де все було зрозуміло: працюй, будь відповідальною і люби свою родину. Моя мама, Тетяна Петрівна, була…
Ні, Тарасе, не “поговориш”. Або вона платить за себе, або з’їжджає. Ми не благодійний фонд, щоб утримувати всіх!
Олена різко обернулася до Тараса, тримаючи в руках рахунок за комунальні послуги. — Це знову за квартиру твоєї мами?! —…
Поїхала з дітьми в Болгарію, уявляєш? — Марія склала руки і закотила очі. — Казала, що грошей катма, а сама 2 000 доларів на відпочинок викинула!
Того ранку я поспішала на зміну в лікарню. Сонце світило так яскраво, що настрій був на висоті, аж поки я…
Недавно колишня свекруха прощупувала чи я би її сина не пробачила. – Він готовий вернутися, попри те, що про тебе кажуть
Коли це все сталося, то мама мені сказала, що це все через те, що я швидко пробачила чоловіка. - Треба…
Приходять до нас і свати, і я їм натякнула, що могли б, і назад забрати доньку з дітьми, а вони аж руками замахали
Я почула, як за невісткою закрилися ворота, але не звернула уваги, вона любила отак піти погуляти сама, без дітей. Я…
Поки Олена це говорила, вона спостерігала, як змінюється вираз обличчя Марії Петрівни. Спочатку воно було настороженим, потім – здивованим, а насамкінець – стурбованим
Олена не була впевнена, що її пироги припадуть до смаку майбутній свекрусі, але це було не головне. План дівчини був…
З нашою квартирою, — поправила вона, підкреслюючи слово “нашою”. — Вона належить нам із Георгієм Івановичем. Ти жила там, бо була дружиною мого сина. Але тепер
Я стояла в нашій тісній кухні, пакуючи цукерки в контейнер після поминок. Запах кави та свіжих квітів змішувався з важким…
Ой, забув тобі сказати, — він винувато почухав потилицю. — Мама попросила, щоб ми прийняли родичів на кілька тижнів. Вони давно хотіли на море, а тут така нагода
Ранок був ідеальним. Я сиділа на просторій терасі нашого сімейного будинку біля моря, тримаючи склянку свіжовичавленого апельсинового соку. Легкий бриз…