— Наталю, це Віктор. Не клади слухавку, прошу. Тиша на тому кінці була такою довгою, що він подумав, чи не обірвався зв’язок. — Віктор? — нарешті вимовила вона. — Навіщо ти дзвониш? Стільки років минуло.
Минуло вже десять днів відтоді, як Віктор та Ірина обмінялися обручками в напівтемряві старого собору. Ірина наполягла на цьому обряді,…