— Знаєте, я не просто так підійшов, — тихо сказав він, розмішуючи цукор у чашці. — Ви справді копія моєї колишньої дівчини, Христини. Ми розлучилися п’ятнадцять років тому, а я досі не можу цього забути. Кожен день про це думаю.
Я ніколи не думала, що в сорок років зустрічатимуся в машині на березі ріки. Ми ще й жартували з цього…