Navigate
X

— Це мій син, Денис. Нам порадили сюди приїхати… Кажуть, ви допомагаєте людям. У нас складна ситуація.

Вікна вчительської виходили на центральний сквер, де якраз розпускалися старі каштани. Віталій сидів за своїм столом, заваленим зошитами і повільно…

K Nataliya

— Там усього чотири сотки, Вадиме, — тихо відповіла я, притискаючи сумку до грудей. — Я сама все роблю. Ти міг би хоч раз допомогти мені на вихідних, замість того щоб постійно дорікати цим городом.

У школі мене знали абсолютно всі, адже я працювала педагогом-організатором. Це означало, що всі концерти, виступи, конкурси та випускні вечори…

K Nataliya

Особливо Людмилу Іванівну дратував той факт, що Катерина вела щоденник. Це був красивий чорний зошит у шкіряній палітурці, куди дівчина записувала свої плани на майбутнє, бізнес-ідеї, а також аналізувала свої переживання та стосунки в родині. Свекруха давно мріяла зазирнути туди, вважаючи, що невістка приховує якісь фінансові таємниці або, що ще гірше, не поважає її сина.

— Віддай негайно! Це особисте! Ти не маєш права заглядати в мої записи! — голос Катерини зривався від обурення, коли…

K Anna

— Я Юля, — дівчина зробила крок уперед і поставила коробку на вільний край столу. — Я знайшла газету… стару газету з вашим фото. І я знаю, що ви моя мати.

Вечірня зміна в кондитерському цеху закінчувалася о дев’ятій, але Юля затрималася, щоб вимити за собою металевий стіл і розставити форми…

K Nataliya

Ми впораємося, чуєш? Я знайду додатковий підробіток, хлопці з нашої бригади якраз пропонували вечірні зміни на будівництві. Якщо знову народиться дівчинка, то взагалі ніяких проблем: одягу після Мариночки стільки, що ще на трьох вистачить. Навіть візочок новий купувати не доведеться, усе в ідеальному стані. Різниця між ними буде крихітна, ростимуть разом, стануть найкращими подругами. А якщо хлопчик… — Віктор на мить замислився, а потім упевнено посміхнувся. — Тоді буде мені помічник. Не бійся, прорвемося.

— Вітю, і що нам тепер робити? Це ж усе так невчасно, так швидко, — Олена втомлено опустила руки, з…

K Anna

Залиш свої зауваження при собі, будь ласка. Мені зараз найменше бракувало твоїх оцінок. Я й так тримаюся на останньому диханні!

— Заїду за Ганнусею о восьмій, — висвітилося на екрані короткі, сухі слова. — Добре, — відписала Варвара, навіть не…

K Anna

Коли вона кілька разів спробувала щиро поговорити з Гордієм, той лише роздратовано відмахувався. «Значить, хтось з’явився», — спокійно вирішила для себе жінка.

— І що це за вигляд? Ти справді плануєш у цьому лахмітті з’явитися на офіційній зустрічі з керівництвом громади? —…

K Anna

— Слухай сюди, дочко, — сказав він, дивлячись на вогонь у печі. — Роман — хлопець толковий. Землі у них не менше, ніж у нас, хата цегляна. Його батько натякав, що пора б уже Романові осісти. Ти дівка на виданні, хазяйновита. Що скажеш? Якщо пришлють старостів, не будеш проти?

Холодний вітер так бив у скло, що стара Дарія двічі підходила перевірити кватирку. — Бабусю, ну куди ви знов дивитеся?…

K Nataliya

— А його батьки в курсі? — запитала я, не підводячись зі стільця й продовжуючи крутити в руках ручку. — Вони знають, що він тобі це подарував?

Я якраз перебирала на столі старі квитанції, коли Ілона забігла в хату. Вона навіть куртку не зняла, так і стояла…

K Nataliya

— Що він за один? — питав батько, сидячи на веранді й затягуючи робочі черевики товстим шпагатом, бо рідні шнурки давно порвалися. — Малює? Це що, робота? Ти подивися на його руки. Вони ж м’які, як у дівчини. Він тобі хату збудує? Чи, може, машину зможе перебрати, якщо карбюратор полетить? Тобі чоловік треба, Меланіє, а не артист. Нам у господарстві помічник потрібен. Землі тридцять соток, картоплю самі копаємо, спини не розгинаємо, а він буде з олівчиком ходити?

Коли в хаті ставало зовсім несила, я йшла на горище. Казала, що йду по цибулю, але насправді, до малюнків. Відкривала…

K Nataliya