Анечка розправила ошатне вбрання і подивилася в дзеркало. Дуже дуже гарно. Сукня була блакитною з білими рюшами. На рукавах невеликі атласні бантики. Принцеса. Аня була дуже задоволена. Сьогодні в садку вона пригощала хлопців цукерками. Її привітали, плескали в долоні. Вона запросила своїх подружок в гості. Мама, до приходу гостей, накрила стіл і прикрасила кульками кімнату.
Анечка згорала від нетерпіння, тому бігала на балкон і визирала гостей.
— Та потерпи, мила, ще годиночку до призначеного часу, — посміхалася мама.
— Це довго. Мамо, а можна, я вийду на двір і зачекаю гостей там? — Хвилювалася Анечка, — А раптом вони загубляться і не знатимуть куди йти? Я ж вже велика, мені сім виповнилося. Я восени вже йду до школи.
— Анечко, я не можу з тобою вийти. У мене піца в духовці.
— Ну, будь ласка. Я нікуди не дінуся. Сидітиму на лавці. Будь ласка, — не здавалася дівчинка.
— Гаразд, — зітхнула мама, — Тільки сукню не помни. Тато закінчить надувати кульки і спуститься до тебе.
Анечка вийшла на вулицю. Трохи постояла біля вхідних дверей. Сіла на лавці. Гості не йшли. Дівчинка зітхнула. У густих кущах, під балконом вона почула тихий, дивний писк. Дівчинка стала навшпиньки і спробувала розгледіти джерело звуку.
Писк повторився. Звук був тихий і жалісливий. Анечка обігнула лавку і підійшла впритул до кущів. Звук припинився.
— Киць, киць, киць, — покликала дівчинка.
— Мяу, — пронизливо долинуло з гущавини.
Нявкання було писклявим.
«Кошеня» — Подумала Анечка. — «Застрягло, вибратися не може. Треба йому допомогти. Його собаки там .помітити можуть».
Анечка відсунула рукою гілку і протиснулася між невеликими стовбурами. Вона побачила його відразу. Воно сиділо на землі і тремтіло від страху.
— Маленький, не бійся. Ходи до мене.— Покликала кошеня дівчинка.
Кошеня позадкувало назад і притулився до стовбура дерева. Анечка тихенько поповзла рачки до малюка. Кошеня зашипіло.
— Не бійся, я не ображу, — ласкаво промовила Ганнуся.
Вона однією рукою доторкнулася до кошеняти, ніжно його погладила. Малюк замуркотав і підійшов до Ані. Вона обережно взяла його і пригорнула до себе. Потім не поспішаючи виповзла з кущів, дбайливо тримаючи свою ношу. Кошеня трохи занепокоїлося, міцно вчепилося кігтиками в мереживо на сукні.
— Анечко, що трапилося?
Дівчинка обернулася і побачила здивованих маму з татом.
— Кошеня загубилося. Я його врятувала, — відповіла дівчинка, простягаючи малюка батькам.
Анечка глянула на свою сукню. Вона була повністю забруднена. Мереживо порване. Атласні бантики розв’язалися і трохи поміняли колір на сіро-коричневий.
Анечка з острахом подивилася на батьків. Її підборіддя дрібно затрусилося. Ніс почервонів. Очі наповнилися сльозами. Ще трохи і потік сліз вирветься назовні.
— Навіть не думай плакати, — чітко промовив батько, — Негоже принцесі, в такому вигляді, гостей зустрічати. Заспокойся, це не біда. Можна виправити.
Він забрав у дівчинки кошеня і передав мамі.
— Кошеня ще зовсім маленьке. Воно може не витримати на вулиці, — відчайдушно запротестувала Анечка.
— Не хвилюйся, ми його собі заберемо, — розгублено промовила мама, — Тільки треба його спочатку помити і нагодувати.
— Правильно, — підтримав її батько, — Ти займися кошеням, а ти, донечко, стрибай в машину. У нас ще є сорок хвилин. Ми швидко поїдемо в магазин і купимо нову сукню. Я гадаю ми впораємося до приходу гостей. Дівчата, не стоїмо, рухаємося!
День народження минув весело. Анечка з подружками в новій, рожевій сукні гралася з кошеням. Пригощала гостей піцою та тортом. Їй вручили купу подарунків.
Втомлена і дуже задоволена Анечка лягла спати. Мама з татом поцілували її на ніч.
— Тобі сподобався день народження? — запитала мама.
— Дуже. — Зізналася дівчинка. — Це найщасливіший день. У мене з’явилося кошеня, воно стало моїм найкращим подарунком.
Анечка ніжно погладила пухнастика. Він голосно замурчав і, згорнувшись клубочком, притулився до своєї маленької рятівниці.
За матеріалами: YA vam rozpovim.
Фото ілюстративне.