Антимонопольний комітет України (АМКУ) зробив висновки після дослідження причин виникнення дефіциту пального у травні 2022 року. На думку експертів, фізичне руйнування НПЗ та інфраструктури не стали головною причиною кризи, а є тільки одним із факторів. Основні причини не нові – це багаторічна залежність від поставок пального з Росії та Білорусі і поганий технологічний стан НПЗ.
За її словами голови АВКУ Ольги Піщанської, згідно з отриманою інформацією, дефіцит палива дійсно могли спричинити наслідки війни. Однак комітет “автоматично не виключає існування й інших суб’єктивних факторів, які могли поглибити кризу”.
“Кілька років АМКУ попереджав про глобальну загрозу стабільного постачання нафтопродуктів в Україну, оскільки близько 80% нашого ринку наповнювалося з росії та білорусі», – сказала вона.
Також розвиток нафтопереробної галузі в Україні значно гальмувала низька інвестиційна привабливість і як наслідок застаріла матеріально-технічна база, вважає посадовиця.
Хоч зараз постачальникам вдалося частково вирішити проблему із насиченістю ринку паливом, але для його стабілізації необхідні комплексні заходи:
• диверсифікація джерел постачання;
• сприяння поновленню виробництва нафтопродуктів вітчизняними НПЗ;
• створення стратегічних запасів;
• введення у дію сучасного моніторингу ринку тощо.
“Також… АМКУ пропонував розвивати біржову торгівлю, за аналогією з тим, як зараз продається через біржі газ чи електроенергія. Це могло б стати дієвим інструментом для балансування ринку та запобігання спекуляціям на ньому”, – вважає Піщанська.
В офісі президента більш оптимістичні і вважають, що паливна криза закінчиться протягом місяця. Про це в ефірі телемарафону заявив заступник голови офісу президента Ростислав Шурма.
“Ситуація дійсно покращилася. За дизелем у деяких регіонах вона в принципі вирішена. Ситуацію з бензином буде вирішено максимум протягом місяця. Ми очікуємо, що протягом 3-4 тижнів проблем з наявністю та чергами бути не повинно”, – запевнив він.
Фото: tvoemisto.tv.
07/14/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся