З самого початку свекруха сказала, щоб на неї не розраховували, бо вона тепер планує пожити для себе.
– Я сама Вітю виростила і ти справишся, – казала мені по телефону, коли я просила її прийти хоч на годинку мені допомогти.
Свекруха жила на сусідній вулиці, але відмовлялася йти, бо вона й так втомлюється на роботі. Мені приходилося викликати маму з села, щоб вирішити свої питання. Мама ніколи не жалілася, що не має часу, хоч вона тримала господарку, а це знаєте о котрій треба встати зранку, щоб й корову обійти, все приготувати і ще й на автобус встигнути і сумки до нас донести.
Звичайно, що я не просила маму їхати щодня, але раз в тиждень вона приїздила, щоб я хоч трохи мала час чи до стоматолога піти, чи в перукарню.
Йшли роки, у мене було вже двоє дітей, вихованих таким самим макаром. Мені вже було набагато легше на руки, я могла вже й сімейні свята влаштовувати і запрошувати батьків та свекруху.
Вона на той момент вже вийшла на пенсію і вже б хотіла до нас приходити, але ми всі зайняті: ми з Віктором на роботі, діти як не в школі, то на гуртку чи гуляють.
І тоді вона почала казати Віті, що я налаштувала дітей проти неї.
– Аякже, нема коли до бабусі прийти та допомогти продукти купити чи поприбирати. Добре, що до сільської їздять та в глині порпаються. Чому ти таке дозволив зробити своїй дружині? Сину, ти маєш якесь слово в цій хаті чи ні?
А Вітя тоді від неї приходить і починає це все на гора виносити. Знаєте. Я думала, що п’ятнадцять років прожила і вже далі буде легше, бо діти малі виросли, а, виходить, що все пішло назад, бо свекруха здитиніла.
Я не хочу сказати, що «жити для себе», то щось погане. Ні, кожен в цьому виразі бачить своє: хтось ходить в басейн, а хтось дивиться серіали. Якщо це приносить щастя і радість, то чом би й ні, правда?
Але свекруха оте своє «для себе» втілила в тому, що сидить вдома та серіали дивиться. Від цього у неї зайва вага і відповідний тиск. Вона не робить нічого по дому, бо їй в голові крутиться, у неї безлад, але холодильник тріщить. І вона нічого не планує змінювати, але я кажу Віктору, щоб він зрозумів, що як вона буде лежача, то як її перевернути?
– Чоловіче, ти вплинь не на дітей, а на матір, щоб вона взялася за голову та почала за собою слідкувати. Я не буду її доглядати і діти також. Вона нам не допомагала, то чого я маю допомагати їй?
Я не кажу, що моя мама повна сил, ні, має теж багато чого, але вона встала через силу і ходить цілий день та працює і дякує за кожен день Богу. І вона має віддяку в моєму лиці та в онуках, я прийду їй на допомогу, бо вона все робила для нас. А тут людина живе, як собі хоче, але ви їй винні та ще й налаштовує проти нас свого сина, щоб не було спокою.
Вплинути на неї я не можу, а чоловіка переконати допомогти матері теж. Що робити в такій ситуації?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
