Мої батьки розлучилися, щойно я пішла до школи. З татом весь цей час я не спілкувалася, тому навіть не уявляла, як він виглядає. Ми з мамою були змушені переїхати до її батьків, оскільки він буквально виставив нас на вулицю.
Жилось нам не просто, адже дідусь завжди дорікав матері в тому, що та не змогла побудувати родину. А бабуся маму не чіпала, проте натякала, що їй треба бути мудрішою і таки помиритися з чоловіком. Але як помиритись, якщо батько пішов до іншої жінки?
Жилось нам не просто увесь той час, адже довелось з’їхати від бабусі і дідуся. Мама квартиру орендувала і майже вся зарплатня її йшла на оплату. Пам’ятаю, як вона ночами мила під’їзди а з самого ранку бігла на зміну на завод.
Батько ж викреслив нас зі свого життя. Продав квартиру і виїхав у невідомому напрямку. Про мене він ніколи так і не згадав. Бабуся і дідусь по татовій лінії також не з’являлись на горизонті. Ми жили самі по-собі.
Моєї мами не стало врапт коли мені було вісімнадцять. Виявляється, вона мала певну недугу ще з дитинства і якби не така важке життя, можливо б протягнула довше.
Зараз мені 28 років. Я незаміжня. Квартиру, яку успадкувала від дідуся і бабусі в нашому місті я втратила, як і багато хто нині своє житло.
Нещодавно ж одна з наших родичок повідомила, що моя бабуся по батькові збирає різні документи на оформлення спадщини. Виявляється, мій батько раптово пішов у засвіти. Від родички ж я дізналася, що у батька є дача, дві квартири та машина.
Бабуся сама мене знайшла щойно дізналась про те, що я також претендую на спадок тата. Я очікувала, що вона не буде доброю до мене, але її слова мене просто у глухий кут поставили. Бабуся почала слізно благати не залишати дітей на вулиці.
Виявляється мій тато проживав із жінкою яка виховувала онуків від доньки, яка рано пішла у засвіти. так от, вони нині усі проживають у татовій квартирі і саме її повинна буду успадкувати я. Вони усі до мене приїхали і сцена була відверто не найкращою. Я мало крізь землю не пішла.
Тепер я сама не розумію. що мушу робити і як бути. Перед очима оті сиріточки а у вухах слова тієї жінки про те, що й ти їм нікуди.
Я доросла, самостійна, якось же жила до цього? Може й справді відмовитись, так шкода їх, що прямо не можу.
27,022023
Головна картинка ілюстративна.